Укр | Рус
Футбол. «Динамо» здолало празький бар’єр і вийшло до плей-оф Хокею на Олімпіадах жити! Проект закону S.3336 «Акт про захист Америки від кремлівської агресії-2018», внесений на розгляд Сенату, передбачає чітко визначений перелік санкцій проти російських установ та фізичних осіб, які має затвердити президент США 15 серпня відбудеться засідання робочої підгрупи з напрацювання змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо підвищення ефективності досудового розслідування Президент України провів зустріч з Міністром з питань охорони навколишнього середовища, Міністром у справах Єрусалима та спадщини Держави Ізраїль Сенцов у передкритичному стані Поліцейські розшукують зловмисника, причетного до поранення жителя села Зносичі Футбол. «Брага» перед домашнім матчем із «Зорею» зазнала втрати Ювелірні крадії зі столиці постануть перед рівненським судом Дорога до бункера стане сучасною Офіс уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Міністерство з питань тимчасово окупованих територій об'єднають зусилля заради бранців Кремля Російська правозахисниця Зоя Свєтова відвідала у колонії в Лабитнангі українського режисера Олега Сенцова, що тримає голодування. За його словами, стан здоров'я у нього зараз «передкритичний» Олег Сенцов, російські ліберали та імперська гебня Житло - пільговикам Екстремальна спека до 2050 року накриє майже тисячу міст
Загрузка...
Голосування
Якщо роботодавець своєчасно не платить зарплату, ви

Голосувати
На головну
16.05.2018

«Я чекаю на Україну»

Марина ГРИГОР’ЄВА

Окупований Донецьк. У пісочниці граються два хлопчики, років п’яти-шести. Один розставив солдатиків і військову техніку, вирив окопи і стріляє в уявного ворога.
До нього підійшов інший хлопчик з танком у руці. Перший каже:
— Іди до мене, будемо разом убивати ворогів.
А інший відповідає йому:
— Мій танк нікого не вбиває, він добрий, він усім людям допомагає.
Окупований Донецьк. Побувала в першому віджатому супермаркеті в санька зарахарченка.
Купила деенерівські макарони. Зробила собі український прапорець з упаковки.
Хто в окупації — мене зрозуміє.
Ми скрізь бачимо синьо-жовті кольори. Ми на них схиблені. За вікном — рашизм, а в моїй квартирі — Україна!
Хай згинуть нашi вороги!
Окупований Донецьк. Зайшла в гості до старої знайомої. Адекватна родина, яка не піддалася рашистській пропаганді. Але є причини, з яких вони залишилися в окупації.
Ця тема «виїзду всіх патріотів із Донецька» мусолиться в пресі й мізках українців. Насправді мало хто з вас уявляє собі, що означає виїхати з будинку назавжди з парою сумок речей і покинути свою рідну українську землю й залишити все загарбникові.
Слава Богу — не всі нормальні люди покинули місто.
Поки пили чай, підійшов її син-старшокласник і простягнув мені кілька аркушів формату А-4. Тема реферату була «Слияние русских земель и расширение русского мира».
А далі роз’яснення. Виявляється... для цього навіть є причини: 1) економічні; 2) соціальні; 3) політичні й... ду-хов-ні!!! Куди ж без скрепів? 
Хлопець знайшов цей матеріал для реферату в Інтернеті на скрепних імперських сайтах. Йому потрібно здати тему й він уже спокійно ставиться до всіх маразмів, з якими стикається в окупації. Паралельно з курячим атестатом отримає ще й український атестат про середню освіту (він дистанційно навчається в нормальній українській школі). У хлопця є свої переконання. Він чекає на Україну.
Не може ж він у Донецьку серед зграї орків стати на вулиці із плакатом «Я чекаю на Україну».
Як у 1941 році в німецькій окупації ніхто не міг стояти із плакатом: «Я проти гітлерівської окупації. Я — за срср».
Хлопець запитав мене:
— Смішно?
Я відповіла:
— Та й смішно, й страшно. Імперські мізки громадян росії мріють про розширення територій. Я знаю це по своїй російській родичці, яка легко відмовилася від нас. Коли почалася війна, вони сказали нам: «Ви що? Хочете без нас? Ні-і! Або ви з нами, або без нас України не буде!». І все! Більше ми — не рідня. Для них важливіше перемога путіна над Україною. Росія нас так любить, що готова задушити у своїх обіймах. Їх любов ми чуємо просто зараз. Ми помовчали якийсь час.
Ми слухали залпи.
Я йшла додому й слухала далекі бахи. Це мишобрати вже п’ятий рік з окраїни Донецька лупасять по Україні.
Навіть у Великодні свята не було ніякого зупинення вогню, а тепер і поготів.
Хай згинуть наші вороги!
Слава Україні!

Марина ГРИГОР’ЄВА.

Всі статті рубрики На головну