Українська команда «Wonder Crew» посіла перше місце на танцювальному чемпіонаті в Німеччині «World of Dance Berlin». Про те, як створювався номер, чому число 13 можна вважати щасливим і чи назбирають танцівники на переліт до Лос-Анджелеса, «Голосу України» розповів хореограф Костянтин Коваль (на знімку).
— «World of Dance» — це найбільший танцювальний конкурс у світі. Він з’явився в США 10 років тому й тепер завдяки американській франшизі відбувається у понад 20 країнах, на різних континентах. Зокрема в США, Канаді, Австралії, Нідерландах, Польщі. Ми перемогли на конкурсі «World of Dance» у Німеччині. Це самостійний чемпіонат, але за його результатами визначають три кращі команди для участі у фіналі танцювального конкурсу, який відбувається раз на рік у Лос-Анджелесі. Відібрані у фіналі танцівники братимуть участь у телешоу на каналі Ен-Бі-Сі. У липні буде відбір на третій сезон. Ми теж братимемо участь, якщо назбираємо необхідну суму.
«Wonder Crew» — перша доросла команда з України, яка перемогла у відбірковому турі «World of Dance». Журі зазначило, що конкурс у Берліні був одним із найсильніших у Європі, у нас були потужні конкуренти. Друге місце посіла РФ, третє — Польща, потім Італія, Нідерланди й Німеччина.
— У вашій команді були відомі танцівники...
— Команду було зібрано «під конкурс». Із танцівників, з якими я постійно працюю, моїх учнів і моїх друзів. Були фіналісти й переможці різних танцювальних шоу — Аня Єдинак, Марина Кущева. Танцівник, який постійно працює зі мною, головний мій помічник — це Вова Раков, переможець шостого сезону телешоу «Танцюють всі». Танцівники були різного рівня підготовки й різних напрямів. Загалом 13 учасників.
— Число 13 стало для вас щасливим?
— Та воно завжди таким було. Майже все життя прожив на 13-му поверсі...
— Ви були єдиними, хто представив у Берліні контемпорарі денс?
— Хіба що його елементи. Найчастіше мене називають представником контемпорарі денс, хоча я не хочу замикатися в рамках одного напряму чи стилю. Це обмежує свободу самовираження.
— На сайті однієї з київських танцювальних студій є ваше «досьє педагога». А в яких проектах працювали як танцівник?
— Мене частіше запрошували як хореографа-постановника, танцівником я працював недовго. Останній великий проект, у якому брав участь, — спектакль «Великий Гетсбі» з Денисом Матвієнком у постановці Дуайта Родена. Я три роки там танцював. А взимку пішов із проекту, щоб присвятити час команді. Це була основна причина.
— Як почувалися на одній сцені з представниками класичної балетної школи?
— Чудово. «Великий Гетсбі» — це не класика в чистому вигляді, й у мене було достатньо свободи для самовираження. Мені подобається класика, але набагато більше люблю контемпорарі денс — у ньому ти сам вибудовуєш рамки для творчості і можеш використовувати будь-які інструменти, зокрема й не повязані безпосередньо з танцем: рухи зі східних єдиноборств, акторську майстерність і навіть голос. Багато європейських театрів танцю мають класичну базу, але в постановках використовують більше інструментів. Найчастіше це мультижанрова штукенція — танець, драматичний театр, кіно і ще щось в одному флаконі.
— Як в Україні сприйняли вашу перемогу на чемпіонаті в Берліні?
— Її не помітили. Бурхливо відреагували хіба що підписники в Інстаграмі та мої друзі. Але ж на танцювальних конкурсах ми представляємо не тільки себе, а й свою країну!
— За чий рахунок представляєте?
— За свої кревні. У нас у країні немає меценатів, готових на постійній основі фінансувати нові танцювальні проекти. Особливо сьогодні. Зараз ми намагаємося на платформі Спільнокошт зібрати гроші на поїздку на фінал «World of Dance» до Штатів. До цього я написав стос листів із проханням підтримати команду до різних фондів та приватних організацій. Та їм це не цікаво. Є знайомі, які готові допомогти нам костюмами, іншими речами. Але ніхто не може оплатити переліт. А це найістотніша частина витрат.
— На наші талант-шоу часто приходять артисти, які працюють стоматологами, офіціантами...
— А як діяти, якщо знайти постійну роботу танцюристу майже неможливо. Навіть у Києві. Або ти працюєш у театрі (а там вакансій небагато і зарплати невеликі), або у підтанцьовці в артиста, або десь викладаєш — у виші чи приватній танцювальній школі. У Європі набагато більше танцювальних компаній, проектів, де ти можеш реалізовувати себе у мистецтві, не відволікаючись на щось інше. Але якщо ми говоримо про Штати, там безліч талановитих людей працюють офіціантами чи барменами. У них дуже багато роботи «за фахом», але конкуренція там неймовірна.
Розмовляла Анна СМІЛЯНСЬКА.
Фото з архіву Костянтина Коваля.
