Незвичайний пам’ятник Тарасові Шевченку з подільської осики, який тесали приблизно десять тисяч(!) осіб, зокрема учасники Революції Гідності на Майдані у Києві, стане одним із експонатів майбутнього Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні.

Найбільше людей підходило до скульптури Кобзаря Володимира Зайця (на передньому плані) на Майдані у Києві у день 200-річчя поета.

Залишали тепло майданівці, які йшли на фронт

Пам’ятник Великому Кобзареві почали створювати за рік до подій на Майдані. Його автор — народний майстер із Вінниччини Володимир Заєць. Три його роботи є в Книзі рекордів України. З такою само метою задумав виготовити скульптуру Тараса. Приблизно десять тисяч осіб із понад десяти країн стали його добровільними помічниками. Втім, цієї незвичайної композиції нема у списку робіт Книги рекордів України. Чому? Де нині постать поета, втілена у дереві?
— У березні 2014-го пам’ятник стояв на Майдані у Києві, — розповів «Голосу України» Володимир Заєць. — У день відзначення 200-річчя  поета до нього підходили сотні людей. Кожному охочому пропонував узяти до рук киянку (дерев’яний молоток. — Авт.), долото і зробити надріз на дереві. Зрізану тріску люди забирали на згадку про подію і як оберіг. Пізніше до пам’ятника приходили майданівці, які від’їжджали на фронт.
Після Революції скульптуру перевезли до Національного університету «Київський політехнічний інститут». Його ректор Михайло Згуровський погодився взяти на зберігання з можливістю встановлення на території вишу. Робота потребує реставрації. Деревина тріснула по центру. Майстер знає, як це виправити. Каже, нині є багато технологій консервації виробів із дерева. Але нема грошей. Спонсорів знайти непросто. Нещодавно з’явився інший варіант. Пан Володимир мав розмову з Ігорем Пошивайлом, директором Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності. Знайомий із ним з часів Майдану. Пан Ігор повідомив, що такий експонат повинен бути у майбутньому музеї. Адже до нього торкалися руки багатьох майданівців. Своє тепло залишили хлопці, які вирушали у зону бойових дій. Майстер погодився на таку пропозицію.

Богдан Бенюк тесав, декламуючи

Задум реалізувати незвичний проект виник у Володимира Зайця, коли він побачив на узліссі біля свого села Затоки, що у Барському районі, зрізане дерево. Воно мало дуже товстий стовбур, понад метр у діаметрі. Керівник господарства Олег Меркалн дозволив земляку забрати деревину після того, як Володимир поділився думками виготовити пам’ятник Шевченку. Коли вирізьбив обличчя, шапку, спало на думку залучити до роботи земляків. Тим більше що тесати треба багато-багато...
— Спочатку перевіз роботу до школи, де я навчався, — розповідає майстер. — Запропонував педагогам, учням зробити надрізи. Показував, де і як, а вони вже брали молоток, долото і працювали. Тріски віддавав на згадку. Пояснював, що осика — дерево-оберіг, за переказами, захищає від усього злого. Від початку і до кінця проекту записував прізвища всіх, хто допомагав у роботі.
Тривалий час скульптура стояла у райцентрі Бар. Напередодні Шевченківського свята 2013-го її доставили до столиці. За домовленістю з директором Літературно-меморіального будинку-музею Шевченка її встановили на подвір’ї. Відвідувачам пропонували долучитися до створення колективного пам’ятника. Щодня, як на роботу, по черзі приходили до музею пан Володимир або його син Богдан. Показували охочим, як і де робити надріз. Того ж року, 9 березня, працював народний артист України Богдан Бенюк. Як стверджує майстер, тесав і при цьому декламував рядки поета. Найдовше Кобзар перебував у більш людному місці — Музеї народного побуту і архітектури у селі Пирогів на околиці Києва. Саме там вдалося записати найбільше іноземців, які брали в руки долото і киянку. Загалом до цієї справи долучалися приїжджі з понад десяти країн.

Рекорд мали зареєструвати у день 200-річчя Шевченка

— Пам’ятник Шевченку, виготовлений найбільшою кількістю людей, — таку роботу мали зафіксувати у Книзі рекордів України 9 березня 2014 року, — продовжує Володимир Заєць. — Усе було підготовлено для фіксації рекорду. Однак ситуація склалася дещо інакше, ніж її задумували. Ви ж бачили, тоді до пам’ятника люди шикувалися у чергу. Представники Книги рекордів пояснили, що не варто переривати процес. Бо це зменшить кількість учасників. А після того...
До речі, у Книзі рекордів України є три роботи Володимира Зайця. Під час помаранчевої революції він написав картину, в центрі якої зобразив портрет Віктора Ющенка. Решту сюжету дописували учасники Майдану, а також жителі багатьох регіонів держави. Пензлю майстра належить ще одне полотно, довжина якого 110 метрів. На ньому — діти різних народів і національностей, які тримаються за руки. Це теж колективна праця багатьох людей. Рекордним за розміром є також вказівник, що розміщений у райцентрі Бар біля коледжу транспорту та будівництва. Він інформує про  відстань до багатьох міст України і світу.

Віктор СКРИПНИК.
Фото автора (з архіву).

Вінницька область.