У серці індустрії розваг світу, на центральному стадіоні американського Лас-Вегаса, проводять чемпіонат світу з розбивання руками і ногами цегли та споруджених з неї будівельних конструкцій. Пройшли світові відбори, й у фінал вийшли п’ятеро кращих: американець, китаєць, японець, росіянин та українець.
Перший перед публікою виступає  американець Джон Джонсон. Він легко розбиває ударом долоні міцну цеглину. Стадіон шаленіє від захоплення.
— Морські котики! — гордо вигукує американець, кланяється публіці і йде.
За ним виходить китаєць Сунь Влунь. Він розбиває цеглину об голову. Стадіон верещить.
— Кунг-фу! — китаєць скромно кланяється і йде.
Після китайця виходить японець Такайото Ломихата. Він з розбігу б’є ногою в міцну цегляну стіну і вибиває три цеглини. Стадіон реве до хрипоти.
— Карате-до! — японець кланяється публіці і йде.
За японцем виходить росіянин Іван Іванов. Він розриває на грудях матроску і щосили б’є правицею в стіну. В неймовірній тиші глядачі почули хрускіт кісток правої руки Іванова. А ось стіна встояла. Та мужній росіянин не видає своїх неймовірних страждань, а щосили б’є з лівої у вухо японця.
— Московская дєсантура! — вигукує Іванов. — Прівєт, пацани, із Вегаса!
Стадіон обурено свистить. Іванова заарештовує поліція.
За росіянином до стіни підходить українець. Він вказівним пальцем правиці штовхає стіну, і та розсипається на цеглини, як картковий будиночок. Стадіон в екстазі. Українець скромно кланяється, судді ведуть його до п’єдесталу пошани.
— Чемпіоном став Андрій Яценко, Україна! — урочисто оголошує диктор.
Чемпіон тисне руку японцеві та китайцеві і піднімається на найвищу сходинку п’єдесталу. Під український Державний гімн гордо піднімається прапор України, весь стадіон, віддаючи шану беззаперечному чемпіону, співає «Ще не вмерла України». В автозаку Іванов люто гризе кайданки на руках.
Після церемонії нагородження чемпіона оточують журналісти, бо хочуть дізнатися про секрет такого неймовірного успіху, але на всі запитання у нього відповідь одна:
— Ноу комент!
Журналісти пропонують за інтерв’ю десятки, потім сотні тисяч доларів, але чемпіон відмовляється. Випусковий редактор «Нью-Йорк таймс» у відчаї вигукує:
— Ван мільйон доларз!
Чемпіон зупиняється, мить міркує і таки погоджується на інтерв’ю.
— Хто ви, містере? — запитує щасливий журналіст найвпливовішої газети світу. — Яка методика ваших тренувань, що дає змогу вам доторком пальця в друзки розвалювати стіну?
— Я — Андрій Яценко, — відповідає чемпіон, — народний депутат України. А методика тренувань дуже проста. У парламенті мені дозволяється часто працювати за себе і за тих хлопців. За ті кілька секунд, поки триває голосування, я встигаю натиснути не менш як на шість клавіш. Ось так і натренував вказівний палець, бо голосувати доводиться дуже часто.
— І все настільки геніально просто? — відкриває від подиву рота журналіст.
— Містере кореспондент, — усміхається Яценко, — та після тренувань у Верховній Раді я пальцем не те що таку нещасну стіну, як сьогодні, я піраміду Хеопса розвалю!

Ярослав БОРСУК.

Підгайці.