Авторитетне жюрі Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея, яке очолював знаний київський літературознавець професор Сидір Кіраль, оголосило переможців. Їх визначали у трьох номінаціях — «Молода проза», «Доросла проза» і «Чендеєзнавство».

На знімку: виступає Сидір Кіраль;  ліворуч — зять І. Чендея Іван Трещак і донька Марія, праворуч — письменник Олександр Гаврош.

Фото автора.

На конкурс, який проводився вперше і фінансувався родиною одного з корифеїв української літератури, співавтора сценарію фільму «Тіні забутих предків», Шевченківського лауреата І. Чендея (1922—2005), надійшло понад 170 творів. Географія авторів — учасників конкурсу приємно здивувала своєю широтою: від Луганщини й Херсонщини — до Праги й Відня.

Спочатку С. Кіраль коротко, але ємко розповів про життя й творчість І. Чендея і порадував тим, що вже восени має вийти друком щоденник прозаїка. А там буде картина цілої епохи. І, зокрема, — та задушлива після хрущовської відлиги атмосфера, коли митця розпинали в парторганах за заборонену згодом повість «Іван», що побачила світ у 1968 р. у книзі «Березневий сніг»; про його бачення української дійсності, про вивищення духовного над буденною сірятиною і про все, що так любив і ненавидів І. Чендей. За словами професора С. Кіраля, після прочитання щоденника   спадає на думку: «Як важко бути чесною людиною, як важко бути українцем…» 

Багато видатних постатей України високо цінували видатного закарпатця. До прикладу, академік Микола Жулинський написав: «Художнє слово Івана Чендея буде жити, воно незнищенне». А поет-бунтар, теж лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, Петро Скунць наголошував: «Саме Іван Чендей заговорив на всю Україну про Закарпаття так, що нас почули».

Спогадами про близького друга, яким був для них Чендей, поділилися 93-річний професор Іван Мешко і колишній народний депутат України, лікар, 90-річний Іван Коршинський.

Отже, у номінації «Молода проза» перше місце здобула Анастасія Літашова з луганського міста Старобільська за оповідання «Зелена пожежа»; друге — одеситка Аліна Улянич за оповідання «Заворожи мені, химороднику…»; два треті місця — Василь Малишка з Праги за оповідання «Викрасти Європу» та Роман Сліпоєнко із села Хацьки Черкаської області за оповідання «Баранець».

У «Дорослій прозі» перше місце — за львів’янкою Роксоланою Жарковою (оповідання «Балтійський експрес»); на другому — Анатолій Марущак (Херсон) за твір «Поводир води» і ужгородка Олеся Маркович за оповідання «Повінь»; третє місце — Ірина Ликович (Відень. Австрія) за твір «Мертвий голуб», львів’янка Оксана Мазур («Коли ми були Горгонами…») киянка Олена Качуренко за оповідання «Аутистка».

Номінація «Чендеєзнавство» назвала таких переможців: В’ячеслав Бігун із закарпатського райцентру Тячів за кіносценарій «Пожертва, або Чайки летять на Схід», ужгородський професор Сергій Федака за статтю «Три золоті слова» і Олена Кладова з Сєвєродонецька Луганської області за «Лист Івану Чендею від українки…»

Переможцям конкурсу, окрім дипломів, відзнак та премій, вручили й маленькі статуетки Івана Чендея роботи знаного ужгородського скульптора, заслуженого художника України Богдана Коржа.

Всі учасники свята відвідали селище Дубове на Тячівщині, де народився і виріс І. Чендей, ознайомилися з його рідними місцями, зійшли на гору Ясенова, яку часто змальовував прозаїк, поспілкувалися з його родичами і земляками.

До речі, конкурсанти щиро дякували доньці письменника Марії Чендей-Трещак і зятеві — відомому в Ужгороді лікареві Івану Трещаку за щедру гостинність і започаткування конкурсу.

Ужгород.