Жінку, яка понад три місяці залишалася прикутою до ліжка, поставили на ноги нейрохірурги Вінницької психоневрологічної лікарні імені академіка Ющенка. Як це сталося і чи є надія на такий само результат в інших пацієнтів?
Перші самостійні кроки пацієнтка зробила на третій день після операції, щоправда, спираючись на ходунки.
Пані Ганна з Могилева-Подільського не вірила, що знову відчуватиме свої ноги. Вони її зовсім не слухалися. Не те що ходити, стояти не могла. Каже, ніг взагалі не відчувала.
— Навіть лежачи не могла повернутися з боку на бік, — каже пані Ганна. — Прив’язала болячка до ліжка. Дякувати долі, син живе зі мною. То все припало на його руки.
Її біда почалася з оніміння мізинців на ногах. Жінка не надала цьому особливого значення. З часом ходити стало важче. Взяла ціпок. Але то не порятунок. Почали возити її до лікарів, до знавців народної медицини. На щастя, вона не запізнилася з лікуванням, і воно дало бажаний результат. Нині жінка вчиться заново ходити. Про те, як і де лікувалася, чиїх порад дослухалася і як погодилася на операцію, розповіла в день виписки з лікарні імені академіка Ющенка. Її рятівники-нейрохірурги вважають, що в жінки гарні перспективи на одужання.
Шанс дали хірурги
— Після мізинців перестала відчувати всі пальці на ногах, — продовжує співрозмовниця. — Повезли мене в нашу місцеву лікарню. Обстежили, почали лікували. Час минав, а покращання не відчувалося. Навпаки. Зовсім перестала стояти на ногах. У лікарні почула від однієї людини, що в обласних Чернівцях є спеціальний центр, де ставлять людей на ноги нетрадиційними методами. Вхопилася, як потопаючий за соломинку. На жаль, дива не сталося. З Чернівців додому поверталася з найгіршими думками і без чималої суми коштів, витрачених на лікування.
Шкільний товариш її молодшого сина завіз власним автомобілем до Вінницької психоневрологічної лікарні імені академіка Ющенка. Денис, так звати чоловіка, ще й богатирської статури. На руках зніс жінку до машини з квартири, що на третьому поверсі. У Вінниці так само на руках заніс у відділення. Пацієнтку поклали до неврологічного відділення № 3. Саме там після обстеження їй вперше сказали про необхідність оперативного втручання.
— У вас єдиний шанс — операція, — повідомив їй лікуючий лікар.
Боялася впасти, як мала дитина
Жінка не приховує, що їй не-просто було погодитися на операцію. Особливо порадитися не мала з ким. Чоловік рано помер. Молодший син проживає в Росії. І брат теж там. Поїхав на заробітки на Північ і залишився. Завдяки його допомозі мала за що купити все необхідне для операції. Радилася зі старшим сином, який весь час був поруч із мамою. Допомагав їй, лежачій, у всьому.
— Мене переконали спробувати шанс, який дають нейрохірурги, — каже пані Ганна. — І я дослухалася. Тільки вийшов наркоз, знову відчула, що в мене є ноги. Найбільш тривожними були хвилини, коли лікар сказав стати на ноги. Довго вагалася. Не вірила, що зможу встояти. Боялася впасти, як боїться мала дитина. Просила, щоб допомогли. Опиралася на спини інших людей. А тоді вже почала користуватися ходунками.
Перед тим, як відправити матеріал до редакції, журналіст телефонував пані Ганні. Вона розповіла, що спочатку пересувалася по квартирі, спираючись на табуретку. Тепер користується милицями. «Важливо, що мене знову слухаються ноги, — каже співрозмовниця. — Можу сама піднятися, з ліжка встати. Потрібен час, щоб ходити, як раніше. Так лікарі казали...»
За такою методикою оперують у Токіо, Нью-Йорку...
Оперували жінку в нейрохірургічному відділенні названої вище лікарні. Оперативне втручання призначав консиліум лікарів разом із завідувачем відділення, кандидатом медичних наук, заслуженим лікарем України Валерієм Ольховим. Доручили операцію молодому талановитому нейрохірургу, кандидату медичних наук Костянтину Горбатюку (на знімку).
Він стажувався в низці європейських країн, виступав на медичних симпозіумах нейрохірургів.
— Якби не операція, на пацієнтку чекала б сумна перспектива, — розповів журналісту пан Костянтин. — До нас вона потрапила позбавлена можливості ходити. Надалі не могла б користуватися ще й руками. У неї виявили на спинному мозку пухлину, доброякісну. Вона розміщувалась у верхньому відділі шийного хребта, де розташовані центри, що відповідають за рухи. Пухлина притискала спинний мозок, що й призвело до втрати відчуття ніг.
Лікар уточнює, що хірургічне втручання здійснили за світовим стандартом. За його словами, так оперують у клініках Токіо, Берліна, Нью-Йорка. У цьому хірург переконався особисто під час стажування в деяких зарубіжних клініках. Операція тривала понад дві години. Робили її під мікроскопом. Співрозмовник наголошує, що в його пацієнтки гарна динаміка на одужання.
— Операція, про яку йдеться, — яскравий приклад для інших пацієнтів, — розповідає головлікар лікарні імені академіка Ющенка Софія Кучерук. — Хотілося б, щоб хворі вчасно зверталися по допомогу. Тоді є шанс на одужання і порятунок. Це підтверджує приклад із пацієнткою з Могилева-Подільського. На жаль, маємо чимало протилежних випадків, коли лікарі вже безсилі допомогти. Хоча за вчасного звертання це можна було б зробити.
Віктор СКРИПНИК.
Фото автора.
Вінниця.
КОМЕНТАР
Валерій ОЛЬХОВ, завідувач відділення нейрохірургії, кандидат медичних наук, заслужений лікар України:
— Загалом протягом року в нашому відділенні проводиться десь 1,5 тисячі операцій. Серед них тільки 10—20 тих, коли видаляємо пухлини на спинному мозку. Пухлин головного мозку приблизно в 10 разів більше. Це непрості операції. Незважаючи на це, маємо непогані результати. Багато залежить від вчасної діагностики, поки не настали незворотні процеси, які призводять до паралічу.
У пацієнтки, про яку говоримо, на початку клінічно складно було виявити причину хвороби. У разі ознак симптоматики спинного мозку, ми прихильники детальної діагностики з допомогою магнітно-резонансної терапії на сучасному обладнанні. Саме таке обстеження дало можливість встановити діагноз.
