СПІВЧУТТЯ
Вона пройшла свій кастинг у життя та кінематограф давно й незамінно. Життя — як довга зустріч із роздумом про сенси, з відчуттями від натхнення, з відчаєм від болю, з болем від невідворотності, зі щастям від творчості й життя.
Відхід — як короткі проводи на свій потяг, у своєму вагоні, що набирає швидкість і несе від цього такого божевільного і жорстокого світу, де перед кожним — вічний вибір між добром і злом, між порядністю і безчестям, між заснути чи діяти...
Кіра Муратова. Коли йдуть такі люди, то кажуть, що з ними йде ціла епоха. Таких людей називають легендами. Але легенди живуть у пам’яті. Тих, у кого перехоплювало подих від її «Коротких зустрічей» та «Довгих проводів», від «Астенічного синдрому» та «Мелодії для шарманки». Тих, для кого Кіра Муратова була вчителькою, колегою, другом, рідною душею. У пам’яті її глядача.
І вічним її поверненням буде кожен перегляд її стрічок. І чорно-білих, що роками лежали на полицях, бо ніяк не вписувалися у дорожній лист соцреалізму своїм підмікроскопним поглядом на життя. І кольорових — що так само незмінно змушували думати і ятрили душу.
Спочивайте з миром, Кіро Георгіївно. Ми пам’ятаємо.
Фото з відкритих джерел.
