17 червня — День медичного працівника

У неділю в Україні відзначатимуть День медичного працівника. Це свято майже мільйонного загону терапевтів, педіатрів, ендокринологів, фтизіатрів, кардіологів, вірусологів, фармацевтів, хірургів, медсестер, санітарок — усіх, хто завжди приходить на допомогу нашим співвітчизникам у разі хвороби, часто рятуючи їхні життя. Попри наявні в нашій державі проблеми, які особливо позначаються на соціальній сфері, зокрема на медичній, люди в білих халатах прагнуть відповідально виконувати свою високу місію, стоять на варті здоров’я наших співвітчизників у містах і селах, на підприємствах і в навчальних закладах, на залізниці й в аеропортах. У військових частинах і фронтовій зоні.

В операційній Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.

Без перебільшення, День медика — це привід не просто і не лише подякувати лікарям, а й почути їхню думку, оцінку того, що відбувається в системі охорони здоров’я, бачення змін, шляху забезпечення доступності й належної якості медичної допомоги. З огляду на це «Голос України» звернувся до керівництва МОЗ України, Національної академії медичних наук, медичних працівників різних категорій з проханням відповісти на чотири запитання:

1. Одне з найсоціальніших у державі міністерств, без сумніву, — охорони здоров’я. Наскільки ефективно, на ваш погляд, у цей складний для України час воно виконує цю високу місію?
2. Що, на вашу думку, у галузі вітчизняної медицини нині найпозитивніше, а що потребує негайних змін?
3. Чи готове наше суспільство, насамперед медики та громадяни, до запроваджуваної сімейної медицини?
4. Які сьогодні місце та роль у вітчизняній системі охорони здоров’я медичної науки, як ви оцінюєте її практичну віддачу?

Нам відповідають:

Світлана ЖУРБА, головний лікар Черкаського обласного кардіологічного центру, заслужений лікар України:

1. Запропонована міністерством охорони здоров’я реформа — доцільна і обґрунтована. Її модель узято з високорозвинених європейських держав. У медичних закладах Польщі, де мені довелося побувати, вона працює відмінно. Нас лякають, що на здійснення реформи не вистачить ресурсів. Але це питання вже не до міністерства, а до уряду.

2. Позитивним є те, що з минулого року держава почала забезпечувати ургентних пацієнтів витратними матеріалами. Найзагрозливішим у галузі є дефіцит кадрів. Якщо негайно, невідкладно не підвищити зарплату медичним працівникам — завтра хворих нікому буде лікувати. Приклад: з 12 майбутніх медсестер, які щойно проходили практику в кардіоцентрі, лише двоє залишаються в Україні. Десятеро виїжджають на роботу за кордон. Те саме відбувається і з лікарями.

3. Якщо нічого не починати, то ніколи і ніхто не буде готовим. Для того щоб медики і громадяни адаптувалися до нової моделі охорони здоров’я, встановлено перехідний період.

4. Через об’єктивні обставини вимагати від українських науковців відкриттів світового значення — некоректно. Сьогодні науково-дослідні заклади виконують здебільшого функцію акумулювання найновіших ноу-хау в медицині і впровадження їх у вітчизняну практику. І це в них непогано виходить.

Олена ЧУМАЧЕНКО, виконувач обов’язків начальника відділу охорони здоров’я Сумської міськради:

1. Вважаю, що політика, сформована Міністерством охорони здоров’я, відповідає вимогам сучасності. У Сумах намагаються впроваджувати медреформу так, щоб вона сприймалась позитивно, щоб робота по-новому зміцнила впевненість і пацієнтів, і медичних працівників у завтрашньому дні. Лікарі повинні вдосконалюватись, щоб надавати найкваліфікованішу допомогу людям.

2. Навіть сьогодні позитивного в медицині дуже багато — принаймні на рівні Сум. Намагаємось впроваджувати новітні технології, передові підходи, що відповідають європейським стандартам. Водночас багато що потребує суттєвих змін, але їх впровадження вимагає потужного фінансування.

3. Сімейна медицина? Думаю, ми до неї готові.

4. Щодо медичної науки в масштабах держави, дозвольте від коментарів утриматись. Але в Сумах нам вдалося налагодити тісні взаємозв’язки із кафедрами медичного інституту, науковці яких надають як практичну допомогу, так і дуже корисні консультації лікарям. Особливо, коли це стосується тяжкохворих пацієнтів. На сьогодні можу сказати, що медицина сумських лікувальних закладів йде поруч із наукою.

В’ячеслав СКОРОБРЕХА, завідувач неврологічного відділення МКЛ № 10 Одеси, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук:

1. Міністерство охорони здоров’я сьогодні виявилося на передовій реформ, що відбуваються в країні. Проблеми в медицині, що тягнуться з минулого століття, нині загострилися, схожі на стиснуту пружину, яка от-от вистрілить. Система охорони здоров’я не розвалилася й тримається нині не на директивах і наказах з Києва, а виключно на досвіді, самовідданості медиків. МОЗ бачить регіональні проблеми охорони здоров’я, прагне розрубувати гордіїв вузол. Не завжди виходить, але відчувається прагнення чиновників дати прискорення якості охорони здоров’я населення. Ефективність його роботи, думаю, оцінювати складно — немає чітких параметрів оцінки. Але спостерігаючи за надходженням нової медичної техніки в лікарні й поліклініки, реорганізацією роботи «швидкої допомоги», розумієш, що перші кроки вже зроблено. Потім будуть другі й треті. А за ними зросте якість медобслуговування населення.

2. Що необхідно зробити негайно в охороні здоров’я? Упевнений, що потрібно вживати енергійних заходів щодо впровадження страхової медицини. Другим рішучим кроком має стати впровадження нових медичних протоколів. Ідеться про стандарти в медицині. Мені здається, сьогодні наша охорона здоров’я сліпо копіює західні зразки. Так, ці медичні протоколи надійні й напрацьовані часом. Але наша економіка, фінансовий стан громадян України наразі не дають змоги наслідувати усі західні зразки. До позитивних моментів я б зарахував безплатне забезпечення деякими ліками хворих розповсюдженими захворюваннями. Ми відчули помітну допомогу з боку місцевого бюджету у придбанні для медзакладів комп’ютерної апаратури.

3. До впровадження сімейної медицини готові усі — і лікарі, і громадяни. Модель сімейної медицини, ця видозмінена назва дільничного лікаря, раніше їх називали земськими лікарями. Це — медики-універсали, вони мають і діагноз поставити правильний, і вміти відрізнити кір від скарлатини, і першу медичний допомогу надати... «Вузькі» фахівці в критичну хвилину підтримають сімейних лікарів. Це, думаю, не має стати короткочасною кампанією. Сімейний лікар — це насамперед довіра до медика. А довіряти можна тільки не сумніваючись у його професійних і людських якостях.

4. Медична наука, на мій погляд, здає свої позиції. Науковців у галузі медицини багато, а розробок, впроваджених у життя, мало. Легше узяти напрацювання західних учених, ніж винайти щось своє, вітчизняне. Медична наука, за моїми спостереженнями, відстає від темпів досліджень сьогодення через відсутність державного фінансування. Економити тут не можна, тому що йдеться про здоров’я нації.
Практична віддача від медичної науки — це нові ліки, нова апаратура, нові методики лікування, реабілітації. Де вони?

Мирослава ЛИВЧ, голова Свалявської районної ради Закарпатської області:

1. Неефективно. Я не підтримую нинішню реформу в галузі охорони здоров’я.

2. Немає позитиву. Він буде, якщо запровадити страхову медицину.

3. Ні, не готові.

4. Вітчизняна медична наука — сильна. Сильні й практичні фахівці, але їм бракує сучасного високотехнологічного устаткування. І дуже шкода, що державна казна не фінансує медицину — усе кинуто на місцеві бюджети. А устаткування мало б закуповуватися за рахунок держбюджету.

Юлія БАРТА, виконувач обов’язків головного лікаря Микуличинської амбулаторії, Івано-Франківська область:

1. Реформи, що розпочалися в первинній ланці медицини, надзвичайно актуальні. Я особисто, та й колектив медиків амбулаторії, стежимо за змінами, що відбуваються в Міністерстві охорони здоров’я на законодавчому рівні. Дуже задоволені командою виконувача обов’язків міністра Уляни Супрун. Саме в час запровадження реформи МОЗ по-справжньому виконує свою високу місію — бути в авангарді змін та дбати про здоров’я кожного українця зокрема. Це, безумовно, повне перезавантаження системи.

2. Найпозитивніше те, що досі вітчизняна медицина є «людяною». Діє 
ст. 39 Конституції України. Медпослуги можна отримати і безплатно. Дуже добре, що запроваджена програма «Доступні ліки». Треба негайно змінити безрецептурний відпуск медикаментів. Великий негатив — зрівняйлівка в зарплаті, що шкодить іміджу лікаря. Треба змінити підхід до оплати праці медиків, бо відбувається відтік найперспективніших кадрів за кордон.

3. Чогось нового люди завжди бояться, але коли їм доносимо інформацію про реформу, її плюси, розкладаємо, так би мовити, все по поличках, то виявляється, що саме такого підходу до надання медпослуг давно чекали. Якщо бюджет сільської ради спроможний узяти на себе частину фінансових зобов’язань медзакладу, то він має шанси утриматись. Незрозуміла вартість послуг вторинного і третинного рівнів, із «червоним» і «зеленим» списками, з ургентною та плановою медичною допомогою. Медики, особливо середнього і старшого віку, найбільше бояться скорочень, які виникнуть унаслідок запровадження медреформи. Не всі готові до нових технологій.

4. Хочеться, щоб якнайшвидше повернулася в галузь наука, та найближчим часом ми могли б пишатися новими медичними технологіями, якими користується світ. Однак реалії такі, що багато вітчизняних наукових розробок, якщо не більшість, далекі від практичної медицини, потребують для впровадження величезних коштів. Це зокрема стосується нових медпрепаратів, їх апробації. Як наслідок — вітчизняні науковці вдаються до допомоги іноземних донорів-інвесторів. І чимало розробок стають надбанням інших держав.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ
ПРЕС-СЛУЖБА
вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01601,
тел. (044) 253-69-75, (044) 253-02-25
press@moz.gov.ua
 
Редакція газети «Голос України»
 
У відповідь на запит редакції газети «Голос України», Прес-служба Міністерства охорони здоров`я України (далі — МОЗ України) направляє відповідь від команди МОЗ України.
 
ВІДПОВІДЬ КОМАНДИ МОЗ УКРАЇНИ:
 
1. Як МОЗ справляється з цією непростою роботою?
Ми працюємо над наймасштабнішими в Україні та Європі змінами.
Впровадження сучасної моделі фінансування медицини, електронної системи охорони здоров’я, міжнародних стандартів лікування, побудова моделі, в центрі якої є пацієнт — все це велика робота і великі виклики. Проте сьогодні в МОЗ зібралась одна з кращих команд в Україні. Це люди, які не бояться приймати рішення та вважають будь яку корупцію токсичною. Це постійна мотивація та драйв працювати разом! А можливість власноруч зробити кращою, здоровішою і сильнішою країну — безцінна.
 
Найкраще ілюструє це те, як просувається кампанія по вибору своїх лікарів первинної ланки. Лише з квітня люди отримали можливість обирати своїх сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів і вже на сьогодні підписано більше 8 млн декларацій, близько 22 тисяч лікарів зареєструвалися в електронній системі охорони здоров’я і постійно набирають пацієнтів. Кампанія просувається набагато швидше ніж ми очікували і це найкращий показник того, що громадяни готові до змін. Вже Всі регіони поступово включаються до трансформації системи.
 
2. Чи готові медики і громадяни до запровадження сімейної медицини?
Ми вже бачимо дуже хороші результати нашої роботи. Адже кампанія по вибору сімейного лікаря просуваєтсья набагато швидше ніж ми очікували. Вже підписано більше 8 млн декларацій, близько 22 тисяч лікарів зареєструвалися в електронній системі охорони здоров’я і постійно набирають пацієнтів. Всі регіони поступово включаються до трансформації системи.
 
4. Роль медичної науки:
Медична наука займає найперше місце в сфері охорони здоров’я у всіх провідних країнах світу. Світові організації безперервно займаються новітніми дослідженнями, покликаними рятувати життя. Ми розуміємо, що якісна трансформація системи охорони здоров’я неможлива без використання останніх наукових надбань і досліджень. Довгий час українська медицина була закрита від них — наші медики користувалися окремими від всього світу протоколами лікування пацієнтів. Більшість із них були застарілі та не відповідали світовим вимогам. Коли МОЗ України дозволив лікарям користуватися міжнародними протоколами це стало одним із кроків, щоби впустити світову науку в українську медицину. Також нещодавно ми запустили онлайн-платформу, де зібрано 972 міжнародних протоколи лікування.
 
Прес-служба МОЗ України.
 
Друкується мовою оригіналу без змін.