Директор «Ярослава» Олександр БАРСУК: «Якщо один із ланцюжків починає рватися, то й далі йде збій»

Продукція концерну «Ярослав» нині відома далеко за межами нашої країни. А починалося все із пошиття фартушків удома, зі створення маленького ФОПу у 1995 році. Уже тоді засновник і незмінний директор Олександр Барсук орієнтувався не на базари, а на магазини, та головне — прагнув працювати законно, серед перших придбав касовий апарат. Олександр Миколайович щиро вірив, що минуть роки, і Україна стане прогресивною, розвиненою країною, гідним конкурентом на ринку Європи. Нині ж підприємство сплачує до державної скарбниці сто мільйонів гривень податку щорічно.

 

У цеху працюють швеї.

 

Директор «Ярослава» Олександр Барсук
презентує продукцію концерну
Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману.

 

Про свій досвід, ідеї та плани, бачення ситуації в галузі Олександр Барсук розповів кореспондентам «Голосу України»:

— Наші фабрики нині діють на кількох платформах, вони розташовані у Димері та Богуславі на Київщині, Стеблові на Черкащині, Кролевці на Сумщині. Там задіяні майже 1150 фахівців різних професій. Маємо повний цикл виробництва. Наприклад, закуповуємо вовну, потім її миємо, чистимо, виготовляємо продукцію. Також із бавовни, льону, синтетичних чи напівсинтетичних матеріалів шиємо широку палітру одягу та товарів для дому. Це наш основний напрямок. На сьогодні ми — єдине підприємство в Україні, яке виробляє махрову тканину і рушники з неї.
Щодо розвитку виробництва, то були різні часи. Якщо рахувати у гривневому еквіваленті, то ми весь час розвивалися з прибутком, якщо ж у валютному — то були й провали. Перший — у 2009-му, а потім у 2013—2014 роках — із початком війни. Досі ми не набрали бажаних обертів: у валюті прибутки менші, ніж були, скажімо, у 2011 році. Хоча, можна сказати, працювали непогано. У нас були, хай і невеликі, кошти для розвитку. Закуповували обладнання, впроваджували нові технології. Цього року справи йдуть важче... Кризові явища почалися у квітні—травні. Виникла серйозна проблема зі своєчасністю платежів від наших покупців. Та й закупки продукції «Ярослава», на жаль, зменшилися. Хоча проблеми із реалізацією не тільки у нас. В останні місяці мають місце державні неплатежі за армійськими програмами. І хоча наш напрям — «усе для дому», проте є певні речі, які ми виробляємо і для військових. Вони своєчасно не отримують фінансування, і ми це відчуваємо. Бо якщо один із ланцюжків починає рватися, то й далі йде збій.
— Ви працюєте тільки на внутрішньому ринку чи маєте вихід за кордон?
— Працюємо і з іншими країнами. Найбільшим покупцем у нас була Росія, щомісячні поставки туди сягали 20 вантажних машин. У валютному еквіваленті це було до мільйона доларів. Ще торік наша продукція йшла до Норвегії, Швеції, Фінляндії. На сьогодні ми з ними, на жаль, не домовилися, бо ціна, за якою вони готові купувати нашу продукцію, не зовсім прийнятна. Можливо, винні посередники. Скандинави тримали нашу продукцію в руках, але, думаю, два посередники з’їдали досить серйозний шматок прибутку. Скажімо плед, який у нас брали за менш як 5 доларів, у себе продавали майже за 100. На жаль, поки що ось такі відносини з Європою. Ми їм як партнер сьогодні не потрібні. Як покупець — будь ласка! Певен, що Україна небагато виграла від відкриття кордонів. З Європи сюди без податків йде досить велика кількість товару. Європейцям легко і швидко присвоюють код Євро-1. А у нас митниця вимагає усю «родословну». Така, з дозволу сказати, підтримка вітчизняного виробника.
— Чим зацікавлюєте співробітників, окрім зарплати?
— Якщо у наших людей виникають серйозні проблеми, ми їх з ними наодинці не лишаємо. На фабриках 15 років тому було створено профспілкові організації. Самі збираємо гроші, і самі їх витрачаємо. Першочергово, за потреби, надаємо допомогу на лікування. А ще — організовуємо екскурсії, оздоровлення, позики. Наші працівники вже об’їздили чи не всю Україну. Колективи побували у Львові, Одесі, Кам’янці-Подільському, Батурині...
У нашій кредитній спілці працівники можуть безвідсотково позичити 10—20 тисяч гривень. Я категорично проти розрекламованих швидких кредитів, від яких не знаєш чого очікувати. А ще — проти формальностей у профспілковій роботі. Усі нагальні питання вирішуємо з профспілковими лідерами у соціальному діалозі.
— Які плани, задуми у керівника, чого б ви хотіли?
— Щоб досконалішою була політика нашої держави. От, наприклад, двоє чоловік. Один працює на фабриці, а другий то в Польщу поїде, то ще кудись — офіційно ніде не працює. Мають дітей з однаковими правами у садочку, школі, лікарні. Тільки один сплачує на все це податки, а другий — ні. Ми однаково їздимо дорогами. Тільки я сплачую за ремонт, а він — ні! Вважаю, що ця система неправильна. Бо людина, яка офіційно працює, повинна мати документ — картку платника податків, наприклад. І ця картка має давати йому зелене світло у всіх державних закладах. Він під’їхав до відремонтованої дороги, провів карткою — і поїхав далі безплатно. Як сьогодні, наприклад, у Білорусі. Там приїжджі сплачують за користування дорогою, а місцеві мешканці — ні. Я не маю на увазі пенсіонерів, людей, які мають право не платити податки, йдеться про громадян працездатного віку. Тим паче що зараз говорити, що немає роботи, — лукавити. Роботи повно! Які безробітні? Звідки вони беруться?!
Я приїжджаю до Богуслава, а там 90 відсотків мешканців сидять на субсидіях. Працює фонд з безробіття. А хорошого працівника ще потрібно пошукати.
— Якщо брати легку промисловість загалом, як ви оцінюєте її стан?
— На мій погляд, у нас уже немає легкої промисловості в Києві. Вона ще трохи є в Харкові, Одесі, Хмельницькому, на периферії.
Нещодавно збиралися у Львові на конференцію, де обговорювали ситуацію в легкій промисловості. Констатувалось, що галузь просідає, бо ніхто не знає, скільки виробництва в тіні...
— Де черпаєте ідеї, які новинки створюєте?
— Дивимося, як працюють європейські країни — Італія, Бельгія та інші. Не лише звертаємо увагу на новинки їхньої продукції, а й вивчаємо дизайн упаковок. Звичайно, робимо поправки на нашу країну і споживача. Запровадили власну новинку — рушники з вишивкою, у якій закодовано ім’я. Раніше ми випускали іменні рушнички, де звичайними літерами було написано чоловіче чи жіноче ім’я. Тепер це будуть особливі рушники-обереги. Ми провели своє дослідження і з’ясували, що кожне ім’я має свій зашифрований у вишивці код. Виявляється, вишивка з’явилася раніше, ніж кирилиця. Нова колекція із по-особливому вишитими іменами надзвичайно цікава. Як і наша справа загалом.

Ксенія ІВАНОВА, Віктор КУРГАН.
Фото надані ПП «Ярослав».

 

ПРЯМА МОВА

Тетяна Ізовіт, президент Української асоціації підприємств легкої промисловості:
«Коли сталася біда на сході нашої країни і виникла гостра потреба в забезпеченні українських військових одягом та іншим речовим майном, саме такі виробники, як ПП «Ярослав» та інші, модернізуючись, підставляли плече Збройним Силам України, виготовляли і виробляли для потреб ЗСУ необхідні швейні вироби та взуття».