Коли робиш хорошу справу, то й слід залишається добрий. Це чітко простежується на діяльності Кам’яницького шкільного лісництва, якому виповнюється двадцять років.

Учні шкільного лісництва садять молодий ліс у Німеччині — під час поїздки у Баден-Вітенберг.

 

Василь Кий.

 

Михайло Мазюта.

Фото надане автором.

— Шкільне лісництво засноване на базі Кам’яницького лісництва, яке входить до складу держпідприємства «Ужгородське лісове господарство», — розпочинає розмову директор підприємства Василь Кий. 

— Ми опікуємося ним, сприяємо і раді кожному успіху юних лісівників. Бо ж, чого таїти, в такий спосіб не лише привчаємо дітей до великої справи охорони довкілля, а й змалечку готуємо собі кадри.

Уже минає одинадцятий рік (відколи очолює місцеву загальноосвітню школу І—III ступенів), як долучився до керівництва шкільним лісництвом Михайло Мазюта. Він пригадує, що відразу ж усе починали по-дорослому: підписали угоду з держлісгоспом, чим заклали фундамент тісної співпраці: «Професії педагога і лісівника споріднені уже тим, що бачимо плоди своєї роботи через десять—двадцять років: одні — успіхи своїх учнів, інші — буяння молодих насаджень».

— Школа розташована в дивовижної краси місцині — на березі річки Уж, біля підніжжя одного з тринадцяти закарпатських середньовічних замків — Невицького, — далі розповідає директор навчального закладу М. Мазюта. – І навколо — ліси, романтичні гори Карпати. Тож учити дітей берегти і примножувати красу природи — обов’язок нас, педагогів.

З цим погоджується і керівник лісгоспу Василь Кий: «Наше спільне покликання і громадянське завдання — охорона і турбота, примноження і збагачення природних багатств. І дуже добре, що ці гуманні підвалини закладаються у свідомість учнів з юних літ».

Учнівське лісництво об’єднує майже три десятки школярів — із шостого по одинадцятий класи. Його вихованці, окрім практичних знань, які стосуються правильного й раціонального ведення лісового господарства на околицях рідного села — а це дуже важлива складова екологічного виховання, кожної пори року залучені до певних робіт. Щовесни, під час всеукраїнської акції «Майбутнє лісу — у твоїх руках!», висаджують разом із дорослими саджанці молодих дерев, заготовляють живці деревних і чагарникових порід та віники для підгодівлі дикої фауни. А ось тепер, під час літніх канікул, у них надзвичайно цікава практика — доглядають за лісовим розсадником і теплицею, вчаться розпізнавати за формою листків породи дерев, прокладають лісові стежки тощо. Та й з чим зрівняти насолоду спекотної днини трудитися під тінню столітніх дубів, смерек і буків та напитися цілющої водички з лісового джерела!? А ще — слухати невгамовний спів птаства, зірвати ягоду дикої малини, принести додому десяток-другий білих грибів — де ще так можна відпочити тілом і душею під час роботи-практики?

Восени заготовляють лісове насіння і часом садять молодий ліс. Вистачає роботи в учнів шкільного лісництва й узимку: насамперед проводять підгодівлю диких звірів, виготовляють новорічні ікебани, чим агітують  не рубати ялинки.

А загалом протягом року триває науково-дослідна робота на шкілці Кам’яницького лісництва, різного роду екологічні акції з очистки русел і берегів річки, потоків, захаращених нанесеним водою гіллям і пластиком тощо.

Слід додати, що новорічні ікебани протягом останніх років майструють разом із ровесниками із словацької Кам’яниці-над-Сірохов — це побратимна школа, в якій також розвивається ця екотрадиція — ялинки хай ростуть і радують око, а на різдвяно-новорічні свята оселю запросто прикрасить несподіваної вигадки виріб із смерекових гілок і запашних шишок, перев’язаних намистинами калини й гнучким відростком дикої малини… Фантазії в дітей вистачає!

Допомагають майбутні лісівники в передноворічний період і лісовій охороні — завдяки їм не одна сотня ялинок продовжує рости.

Почали також сортувати сміття — саме учні шкільного лісництва в кожному класі проводять бесіди, а біля школи встановлюють великі баки, які потім забирає комунальна служба.

Надзвичайно цікавою і пізнавальною для юних лісівників є міжнародна співпраця, яка триває і розширюється за підтримки держлісгоспу. Двічі організовували поїздку невеликою групою, по шість—вісім учнів лісництва, до Німеччини. У федеральній землі Баден-Вітенберг діє товариство «Допомога народу України», голова якого Віктор Крігер торік протягом тижня забезпечував юним закарпатцям дуже цікаві й змістовні екскурсії, які стосувалися насамперед налагодження в ФРН системи охорони довкілля.

Звісно, що дорога далека — понад 1300 кілометрів в один бік, але набуті школярами досвід і знання того варті. Побували члени шкільного лісництва також у Швейцарії. А ще за завданням керівництва лісгоспу посадили «Сад європейської дружби» — це місце для проведення зі словацькими та іншими зарубіжними ровесниками уроків лісівничої майстерності. Налагоджено зв’язки з мюнхенським Баварським благодійним товариством, яким керує Іріс Трепсвіттер. Ця великодушна й невгамовна жінка-добродійниця щороку оздоровлює у селі Бабайово 50 знедолених дітей Перечинського району — сама особисто контролює весь процес. Навіть проводить ремонт будинків незаможних родин. А для Кам’яниці посприяла у виділенні гранту для школи — добудували 55 квадратних метрів приміщень з великим сучасним туалетом.

Приємно, що дирекція держлісгоспу допомогла виготовити і розмістити на гектарній площі навчальні таблички з назвами 35 видів дерев. А ще до послуг учнів шкільного лісництва — свій укомплектований кабінет із великою бібліотекою спеціалізованої літератури, колекціями мінералів, деревних і чагарникових порід рослин. Там  проводяться лекції і бесіди. Це реально приносить гарні результати. Зокрема, починаючи з 2000 року, учні постійно беруть участь в обласних і всеукраїнських зльотах шкільних лісництв. Найвагомішими здобутками стали призові місця. Нагороди члени шкільного лісництва привозили зі зльотів, які відбувалися у Сумах, Києві, Івано-Франківську, Рівному, Черкасах. Торік призове місце у Житомирі, де відбувся черговий такий зліт, виборола староста юних кам’яницьких лісівників Кароліна Кичка, котра блискуче захистила науково-дослідну роботу.

— За останні три роки, — радіє Михайло Мазюта, — на всеукраїнських зльотах наші вихованці в певних номінаціях займали перші місця.

— Нам діяльність шкільного лісництва, яким опікуємося постійно, — продовжує розмову Василь Кий, — приносить і практичну користь. Його вихованці закінчують профільні лісогосподарські виші й повертаються працювати на наше підприємство. Такі кадри нам особливо важливі. Адже вони, образно кажучи, знають кожну тутешню стежину, місцевих людей, їм дорогі рідні місця й ліси, за якими доглядали змалечку…

Тож в Ужгородському держлісгоспі працюють провідними інженерами з охорони лісу — Віталій Ковальчук, з охорони праці — Роман Стегура, а Олексій Кузнєцов на посаді помічника лісничого також відповідальний за роботу шкільного лісництва.

Закарпатська область.