Прогнози ВООЗ про те, що до 2030 року кожен другий житель планети матиме ті чи інші прояви алергійних недуг, збуваються. Алергійні захворювання можуть бути і гострими або навіть блискавичними, і хронічними: як легкого плину, так і такі, що важко піддаються лікуванню. Головне, що вони можуть бути. Передбачити й уникнути їх у такому масштабі неможливо. Таку думку висловила на самому початку бесіди з кореспондентом «Голосу України» керівник Київського міського алергоцентру, що діє при столичній клінічній лікарні № 8, доктор медичних наук, професор Лілія РОМАНЮК (на знімку).

— Ліліє Іванівно, які алергійні захворювання нині найпоширеніші?

— Насамперед це захворювання, пов’язані з органами дихання, — алергійний риніт, бронхіальна астма. За ними йдуть алергійні захворювання шкіри — контактні дерматити, кропивниця, атопічний дерматит. Поширена також медикаментозна алергія.

Доволі часто зустрічається інсектна алергія — алергія на укуси комах. Багато проблем виникає з харчовою алергією. Нерідко алергійні захворювання проявляються і з боку органів дихання, і шкіри та органів травлення одночасно, тобто мають системні прояви.

Також в однієї людини може бути кілька алергійних захворювань.

Зрештою, наука не стоїть на місці — триває інтенсивне, високотехнологічне дослідження генетики, мікробіома, імунології та клініки алергозахворювань з метою запобігти їх розвитку й удосконалити їх лікування. Отже, розширюються можливості контролювати й попереджати алергозахворювання. Це вселяє певний оптимізм. Тож у недалекому майбутньому відкриваються гарні можливості для діагностики й лікування алергійних захворювань. Але уникнути їх поки що неможливо

— Чи можна все-таки сподіватися, з урахуванням появи високотехнологічних дієвих препаратів, що згодом алергійні захворювання вдасться попереджати? Для початку хоча б деякі з них?

— Це можливо за допомогою досягнень у молекулярній алергології, сучасних методів біотерапії з використанням знань мікробіома людини, а також за рахунок застосування високотехнологічних фармпрепаратів. Визначивши алергени та їх компонентний склад — те, на що реагує людина, можна виготовити, і це вже робиться, алерговакцини, які впливають на механізм розвитку захворювань, зокрема астми, риніту, харчової алергії тощо. Традиційна алергенспецифічна імунотерапія може вплинути на імунну відповідь людини, зупинити прогресування захворювання. Тому наші пацієнти, яким показаний такий метод лікування, вчасно проходячи специфічну імунотерапію, мають можливість попередити своє захворювання. Виходить, що цей метод є одночасно і профілактикою, і лікуванням. Багато хто з пацієнтів, які страждають на алергію до пилку рослин, воліють пройти курс алергенспецифічної імунотерапії в холодну пору року, тому що знають на власному досвіді: зробивши це пізньої осені, взимку або ранньої весни, влітку вони почуватимуться краще. Медики рекомендують людям, що страждають на алергію, проходити курс лікування в найбільш прийнятний час, і тоді його й призначають. Таких курсів рекомендують за можливості три, якщо немає протипоказань.

— Саме тоді, коли природа завмирає?

— У якомусь сенсі так, але необов’язково. Є, скажімо, люди, які страждають на алергію до кліща домашнього пилу. Це мікроскопічний кліщ — знищити його дуже складно, практично неможливо, навіть будучи дуже охайним. Тому люди, що мають таку алергію, проходять лікування, коли захворювання контрольоване. У такий спосіб запобігається також прогресування астми, алергійного риніту. Нині тривають поглиблені дослідження з лікування харчової алергії методом алергенвакцинації. Це дуже перспективний напрям. Ми проводимо також лікування алергенами вовни тварин, зокрема кішки. Хотілося б, щоб ширше проводилося лікування інсектними алергенами.

— Наскільки я розумію, найнебезпечнішим алергійним захворюванням є астма? Чи не так?

— Бронхіальна астма, справді, є складним захворюванням. Але водночас астма від астми різниться. Вона може протікати як у легкій формі, так і у важкій. Буває й така астма, яка дуже важко піддається лікуванню. І це не залежить від знань лікаря або бажань лікаря і пацієнта. Визначальними тут є генетичні особливості організму пацієнта. Однак найчастіше бронхіальна астма нині — це захворювання, яке може добре контролюватися, і пацієнт має гідну якість життя. Водночас є низка проявів захворювань, що мають анафілактичну реакцію.

Анафілактичний шок — стан, що загрожує життю людини. До нього може призвести низка чинників: медикаменти, продукти, укус комах.

Анафілаксія також може бути різної важкості — більш уповільненою або блискавичною. Може мати як одне, так і кілька проявів з боку різних систем і органів. Висновок — перебіг хвороби доволі індивідуальний.

— А що з урахуванням сказаного вами можна порадити нашим громадянам?

— Складно дати таку рекомендацію, яка була б добра для всіх. Насамперед слід бути уважним до свого здоров’я, не займатися самолікуванням. Тим, хто страждає на анафілаксію, потрібно завжди мати при собі епінем, а тим, хто страждає на астму, необхідно обов’язково мати при собі бронхорозширювальний інгалятор. Важливо також усім чітко виконувати рекомендації лікаря для контролю свого захворювання. А ще, на моє переконання, люди повинні бути позитивно налаштовані, активні фізично.

Розумний контроль захворювання дасть змогу жити нормальним, повноцінним життям, не втрачаючи її фарб.

І останнє: ми всі повинні опікуватися середовищем — і духовним, і зовнішнім, яке було б для життя людини більш комфортним й у плані захворювання більш безпечним.

— Ви ведете статистику звернень пацієнтів по допомогу до вашого центру?

— Алергоцентр у столичній восьмій клінічній лікарні існує вже 30 років. До нього входять два стаціонарні відділення по 60 ліжок, консультативно-діагностичне відділення, лабораторія клінічної імунології й відділення спелеотерапії. До речі, сіль туди ми завозимо із закарпатського Солотвино. Отож за 30 років ми проконсультували і пролікували 430 тисяч пацієнтів. А це за чисельністю нічогеньке місто, чи не так?

— Згоден. Сіль — для лікування астми?

— Сіль дуже дрібнодисперсна й особлива: вона, безумовно, відрізняється від тієї, що використовується в побуті, а також від тієї, яка в Артемівських соляних шахтах. Таке лікування рекомендується для людей, що страждають на захворювання верхніх дихальних шляхів, а це і риніти, і астма, і бронхіти. Ми не рекомендуємо його в період загострення захворювань.

— Діагностика алергійних захворювань сьогодні дуже вартісна?

— Спектр можливостей та її рівень дуже різні. Одне можу сказати — це доступно. Є класичні стандарти алергодіагностики — так звані золоті стандарти, які ніхто не скасовував. Скажімо, шкірне тестування проводять і в Україні, і в усьому світі. Тобто це золотий стандарт алергодіагностики. Є також імунологічна діагностика, коли за станом крові визначається стан імунної системи, до чого людина сенсилібована, тобто до чого вона має підвищену чутливість і рівень цієї підвищеної чутливості. Більше того, я вже казала про це, потрібно проаналізувати й сам алерген. Адже це не щось монолітне, він структурно складається з різних молекул, на які людина може реагувати чи ні. Іншими словами, повинна бути багатокомпонентна діагностика. На мій погляд, це доступно, коли треба. Потрібно робити те, що необхідно, а не все підряд. Що саме, повинен визначити фахівець.

— Якщо говорити про ваш центр, розумію, що це доступно. А якщо спроектувати ситуацію на район, село? Наскільки ми сьогодні готові й спроможні допомогти людям, схильним до алергії, там?

— Справді, тільки в жителів великих міст, у Києві, Дніпрі, Львові, Одесі, є гарні можливості, оскільки там є фахівці з алергології як для дорослого населення, так і для дітей. Але ви абсолютно маєте рацію, виражаючи у своєму питанні сумнів. Розумію, що в країні, в медицині дуже багато різнопланових проблем. Але, на мою думку, алергології в Україні не приділяється достатньо уваги. Немає чітко організованої системи, коли людина могла б звернутися з районного центру до медичного центру, який займається питаннями алергології. Гарна ідея — і вона втілюватиметься — в тому, що повинні бути міжрегіональні центри алергології, які займаються й займатимуться і прикладною охороною здоров’я, тобто діагностикою й лікуванням, профілактикою й, по можливості, наукою. Центри, гадаю, повинні розташовуватися у великих і бажано університетських містах. Туди зможуть звертатися пацієнти, обираючи оптимальний для себе варіант. Але це, ще раз підкреслю, повинна бути добре продумана й чітко організована система. У центрах повинні працювати добре підготовлені фахівці.

— До речі, про фахівців: чи в достатній кількості вони сьогодні готуються й наскільки якісно?

— Наша спеціальність така, що лікарів-алергологів в усьому світі не так і багато. Тобто вона досить елітна. На мій погляд, рівень підготовки фахівців у цьому напрямі багато в чому має хиби. За рубежем, скажімо, в Канаді, Італії, є певний цикл підготовки кадрів за напрямами. Ну ніяк ти не можеш перестрибнути цей цикл, щоб одразу стати алергологом. Ти повинен навчитися бути гарним терапевтом, повинен пройти цілу низку освітніх рівнів, засвоїти їх, підтвердити іспитами й тільки потім стати, припустімо, алергологом. Уважаю, що система надання медичної допомоги в алергології, а також вивчення проблем алергології, вдосконалення лікарської освіти на сьогодні в Україні аж ніяк не досконала й потребує обміркованого реформування. Однак нині є гарні можливості отримання й удосконалення знань — доступ до інформації, інтернет-ресурси, конгреси, конференції, семінари, стажування у провідних клініках за кордоном.

— Чи є в нашій країні відповідна статистика алергологічної захворюваності?

— Є тільки кілька позицій, які контролюються на рівні держави, в тому числі захворюваність на астму, риніт, їх поширеність. Але ці цифри не завжди відповідають справжньому стану справ. На жаль, в Україні загальностатистичні дані за нашими нозологіями нерідко не збігаються зі світовими. І не тому, що наше населення хворіє менше — просто захворювання гірше діагностуються. Плюс той факт, про який ви запитували, — багато хто з людей просто не має доступу до спеціалізованої допомоги, вони не знають, куди їм звертатися, до кого. Пацієнти не повинні бути стосовно медичної допомоги заручниками обставин. Усі громадяни України мають право одержувати високоспеціалізовану допомогу за потреби.

Розмовляв Віктор КОЛОМАК.

Київ.