Колишня лікарня залізничників за два роки змінилася до невпізнання, але бракує коштів для втілення нових задумів

Єдиний на Прикарпатті госпіталь для ветеранів війни (ІФОГВВ) відкритий на базі Коломийської вузлової залізничної лікарні два роки тому. Нині тут 75 ліжко-місць, де на повному державному забезпеченні лікуються і проходять реабілітацію ветерани Другої світової війни та визвольних змагань, учасники бойових дій (воїни-інтернаціоналісти і зони АТО), інваліди війни і прирівняні до них категорії — члени сімей загиблих та померлих учасників АТО.

Під час відвідин Коломийщини Прем’єр-міністр Володимир Гройсман подякував Володимиру Федоришину за роботу. 

 

Ремонт стаціонарного відділення призупинено.

Фото надане Івано-Франківським обласним госпіталем ветеранів війни.

Загалом в області таких 35 тисяч чоловік, і це число зростає, бо статус учасників АТО з правом користуватися госпіталем мають працівники силових структур і військові капелани та велика когорта добровольців, котрі перебували в зоні бойових дій. Івано-Франківщина, до того ж, єдина область, яка не має військового госпіталю, лише поліклініку.
У спадок від залізничників перейшли некомфортабельні палати. Тільки одне ліжко було функціональне. Новий заклад обласна влада активно підтримала. Керівники разом із медиками їздили до військових госпіталів, переймали досвід. Відтоді тут відбулися разючі зміни. Адміністрація дбає, щоб ветерани воєн отримали належні медичні послуги та почувалися комфортно. Зроблений зовнішній ремонт госпіталю (на знімку), додалося чимало нового обладнання.


Цьогоріч відкрито реабілітаційне відділення, де є кабінети психолога, фізіотерапевтичний та лікувальної фізкультури. Завдяки різним спонсорам усі ліжка тепер функціональні, проведено ремонт шести палат із поліпшеними умовами перебування. І лише одна з них — державним коштом, дві — ремонтували ветерани-«афганці».
Джерела фінансування різні — державні та благодійні кошти. Як стверджує головний лікар ІФОГВВ Володимир Федоришин, завдяки благодійним фондам «Допомагаємо Україні разом» та «Волонтерська сотня Мюнхена» госпіталь отримав підйомник для хворих. Від спонсорів надійшло також обладнання для розширення мережі Інтернету. Повністю обладнаний сучасними тренажерами кабінет для реабілітації — завдяки благодійному фонду народних депутатів Анатолія Матвієнка та Михайла Довбенка «Україна інкогніта». Створити комфортні умови допомогли народні депутати Юрій Тимошенко та Андрій Іванчук.
Пільгові категорії лікуються безплатно, всі інші — на комерційній основі. Це, скажімо, ті самі залізничники, котрі мають страхові поліси.
«Є фінансові вливання — поліпшуємо матеріальну базу, — каже Володимир Федоришин. — Насамперед замінюємо каналізаційну та електросистеми, встановлюємо бойлери. В новому кабінеті ЛФК є сучасні апарати для світло- і теплолікування, з восковим обгортанням, туби для лікування різних дисфункцій кінцівок. Є кабінет фітотерапії, пропонуємо трав’яні збори п’яти видів. Із нового обладнання — стерилізаційні шахти, кисневий концентрат із повітря до дихального апарату. Постійно вчимося, переймаємо нове».
Скажімо, хочуть запровадити лікування солями. Таких соляних шахт на Прикарпатті практично немає. А якщо є, то швидше — для психологічної реабілітації. От, є в тих кімнатах телевізори. Якщо сіль розпилювати для лікувального ефекту, то навіть броньовані двері через рік нищаться через іржу, що вже казати про техніку.
Розпочали реконструкцію старого стаціонарного відділення, де дотепер — один санвузел на весь поверх… Будуть палати інтенсивної терапії. Торік за бюджетні кошти зробили багато. Навіть у несучих стінах обладнали проходи, укріпили армопоясом. Робота закладу тим часом не паралізована, операційну перенесли.
Голова обласної ради Олександр Сич навіть провів нараду з керівниками районів. Тоді вирішили, що на реконструкцію надійдуть кошти з районних бюджетів. Тільки п’ятеро відгукнулися.
«Якби разом дали одного року мільйон гривень, наступного — за ці кошти завершили б реконструкцію, — каже  Володимир Федоришин. — Бо лікуються тут ветерани з різних районів».
Напруга є і між самими пацієнтами. Франківець Михайло Рожнів виконував інтернаціональну місію в колишній ЧССР. То каже, що атовці десь обурюються: вони під «градами» воюють, а в Чехії тихо партизанили. «Ми були військовозобов’язаними, — апелює Рожнів. — Не їхали за пільгами, як подекуди тепер контрактники в зоні АТО, а могли потрапити під кулі, як то було з хлопцями в Афганістані».
Федоришин каже, що «афганці» та інші старі ветерани якраз найорганізованіші. атовці, як прибувають до госпіталю, вимагають позачергового обслуговування, бо звикли десь у районних лікарнях. Але ж тут усі — ветерани воєн чи прирівняні до них категорії. Тож у черзі однаково мають чекати на послуги.
Тут так розписаний день, щоб не було вільного часу в пацієнтів. Послуг багато, охочих не менше. Зробили навіть суботу робочою.
Що стосується лікування, то десь прагнуть дотягнутися до рівня ЦРЛ. Натомість госпіталь поступово стає кращим реабілітаційним закладом області. Акцент роблять на відновлення діяльності опорно-рухового апарату. Актуально після АТО після носіння бронежилетів та амуніції.
А найбільшою проблемою залишається фінансування на харчування та ліки. При нормах 55 і 65 грн відповідно, без урахування інфляції, отримали десь десяту частину коштів, 168 тис. грн. Від того напруга, ветерани вимагають більшого. Серед пацієнтів госпіталю було проведене анонімне опитування щодо задоволеності умовами перебування, якістю сестринського (медичного) догляду та харчуванням. Виявилося, що найпроблемнішим питанням у госпіталі є харчування ветеранів.
«До нас ті самі атовці приходять з різними проблемами: від обслуговування в ЦНАПі — до земельних справ, — розповідає головний лікар. — Тобто, вони знають свої права, держава задекларувала пільги, але не має можливості всіх їх забезпечити. Від якогось незадоволення виникають ускладнення у хворих. Розуміємо це. Тому й кімнати соціально-психологічної реабілітації створили. Тут ветерани малюють, ліплять, слухають музику. Десь на рівні держави йдеться про створення міністерства ветеранів. Ймовірно, тоді проблеми можна буде вирішувати концентровано. Та наразі намагаємося оточити всіх опікою і турботою. Попри те, що в Коломиї бували перші особи держави та багато народних депутатів, заклад залишається наче пасинком серед медустанов області.
«Не можу вже замовчувати проблеми, бо треба їх розв’язувати», — каже Володимир Федоришин. —  Госпіталь отримує найменше фінансування серед подібних закладів у країні. А ми не здаємося».

Івано-Франківська область.

Фото автора.