Дуже цікаво було поспілкуватися мені з 22-річною Анею Михайлицькою, яка народилася і виросла у селі Орв’яниця, що в Дубровицькому районі на Рівненщині, а нині навчається в магістратурі в Національному університеті імені Т. Шевченка і паралельно працює адміністратором у Французькому центрі.
На знімку (зліва направо): Аня Михайлицька з Беа Джонсон.
Фото з архіву Ані Михайлицької.
Серед її захоплень — вивчення іноземних мов, волонтерство у різних екопроектах та ведення блогу в соцмережах про життя без сміття.
— Про принцип «ZeroWaste» (з англ. «нуль відходів») я дізналась із Інтернету кілька років тому. Його започаткувала американка Беа Джонсон, яка, будучи стурбованою впливом людської діяльності на довкілля, спромоглася вмістити все сміття за рік від чотирьох осіб в одну літрову банку. Це стало можливим завдяки дотриманню правил «5С»: «Скажи ні», «Скорочуй», «Скористайся повторно», «Сортуй і утилізуй», «Сумлінно компостуй», — розповідає Аня Михайлицька. — Я захоплювалась її досвідом, надихалась ідеями та робила перші кроки до екологічного життя: зокрема, відмовлялась від пластикових кульків на касі супермаркету та розпочала сортування сміття в гуртожитку. У травні цього року я отримала неймовірну нагоду особисто познайомитися з Беа Джонсон та українськими екоактивістами. Саме після цієї події вирішила радикально змінити своє життя, тобто дотримуватися екопринципів. Тим паче що сьогодні модно жити екологічно: ходити на ринок зі своєю торбинкою, вживати органічну їжу та користуватися натуральною косметикою. Ті, кому близькі екопринципи, об’єднуються у соцмережах, ми завантажуємо фото наших вдалих покупок «без сміття», разом ходимо на екопікніки, де не користуємось одноразовим посудом, влаштовуємо спільний плогінг (пробіжки з прибиранням сміття по дорозі), організовуємо різні екоподії. Ми розповідаємо про це іншим людям і власним прикладом надихаємо їх до змін. Для сучасної свідомої молоді це і означає «жити колоритно».
Аня розповіла, що не користується одноразовим посудом, поліетиленовими кульками, а ходить за покупками зі своєю багаторазовою сумкою, купує крупи на вагу у супермаркеті і кладе їх у лляні торбинки, рибу чи м’ясо — у банку чи контейнер, шукає екологічніші альтернативи товарам у пластиковій упаковці — кетчуп чи майонез у скляній банці. Дівчина майже не користується побутовою хімією, оскільки все можна відчистити яблучним оцтом, содою, гірчицею та лимонною кислотою. Сміття, якого не вдалось уникнути, сортує вдома і здає на переробку — у Києві є пункти прийому вторсировини.
— Беру активну участь у суботниках, підтримую екологічні проекти, волонтерю на заходах. І пишу про свій досвід на сторінках у соцмережах. Показую: піклуватися про нашу планету — легко, цікаво і модно.
І коли мої читачі пишуть, що завдяки моїм текстам вони теж почали робити покупки без кульків чи сортувати сміття, я щаслива, бо зуміла їх переконати дотримуватися екопринципів, — каже Аня Михайлицька.
Записала Людмила РОДІНА.
Дубровиця
Рівненської області.
