Обласне бюро судово-медичної експертизи влаштувало виставку рукоділля своїх працівників. Чого там тільки не було! Вишиті кольоровими нитками та бісером ікони, рушники — в стилі національних традицій та сучасного мистецтва, різьблення по дереву, вироби зі шкіри і навіть власноруч зроблений мангал.

— Бачите, наша робота — дуже тяжка, — каже начальник обласного бюро судово-медичних експертиз, доцент Віталій Зозуля. — Кожен день досліджуємо причини несподіваної смерті, стикаємося з горем рідних та близьких. Тож на роботі в усіх є певне напруження. А вже вдома кожен шукає якийсь позитив, утіху для душі: хто — у дітях, хто — в музиці, а хто — в рукоділлі. Здатність до музики й поезії вже демонстрували. Сьогодні вирішили зібрати рукоділля, щоби його любителі перезнайомилися між собою, обмінялися досвідом. Адже територія, що її обслуговує наше бюро, за площею займає п’яте місце в Україні: маємо вісім міжрайонних відділень, п’ять лабораторій.
— Я працюю в цитологічній лабораторії, — розповідає Ірина Бєляєва. — Цілий день займаємося вірусами та мікробами, що обірвали чиєсь життя. А вже вдома даю душі відпочинок: допомагаю дитині готувати уроки, вишиваю квіти, пейзажі, рушники. Адже світ — прекрасний, про це не можна забувати...
— Я розпочала вишивати років п’ять тому. Щось так тоскно було на душі, тож захотілося вишити ікону Божої Матері. А потім — пішло. Серветки, рушники, картини... В усьому намагаюся дотримуватися традицій, стараюся на звороті не робити вузликів, не переплітати нитки. Бо з діда-прадіда вважається, що вузлики на вишиванці — то перешкоди на життєвій дорозі, — розповідає Тетяна Хабаза, молодша медсестра Чуднівського міжрайонного відділення.
Не можна байдуже проминути і роботи лаборантки з Олевська Тетяни Білічак: «Букет бузку», «Незнайомка» — в кращих романтичних традиціях минулого століття.
— Я люблю працювати з бісером, — розповідає пані Тетяна. — Свої роботи ніколи не продаю. Якщо комусь подобається, приносить радість — просто дарую. А ні — то залишаю в себе... Чи тяжко на роботі в лабораторії? В Олевську — ні. Але тут я недавно. Раніше працювала на тій самій роботі в Запоріжжі. І коли до нас почали привозити жертви Іловайського котла — тоді справді було тяжко...
Вишивати бісером любить і Леся Дубравська, бухгалтер обласного бюро судово-медичної експертизи.
— В оцю картину вкладено 34000 бісерин. Я її назвала «Вірність», бо вбачаю в ній символи родинного щастя. Ви бачите тут двох звірів, що зігрівають і підтримують одне одного. А ця картина — «Таємна вечеря», що копіює відомий мистецький твір, має 17 тисяч бісерин 60 різних кольорів і відтінків. Ох, як же непросто було їх підібрати й укласти!..
А мангал, де можна смажити шашлики, власноручно зробили завгосп лабораторії криміналістики Олексій Савчук та заступник начальника бюро з економічних питань В’ячеслав Корнійчук. Є в них думка залишити цей мангал у тихому куточку на подвір’ї лабораторії, обсадити квітами, виноградом, поставити стіл — і хай колеги виходять сюди в обідню перерву, щоб з’їсти свої бутерброди, перепочити. В приміщенні, де доводиться встановлювати причини загибелі людини, обідати важко...
Ініціатором організації цієї виставки став заступник начальника обласного бюро судово-медичної експертизи Сергій Кобилінський.
— То в один кабінет зайдеш по роботі, то в інший, — каже він, — і бачиш: там — картина якась висить, там — вишиті рушники чи ікона. Запитую: «Де взяли?». «Самі зробили», — відповідають. То ж я й подумав: чому б не зібрати їх разом, щоби вони змогли показати всім свої майстерність, тепло та доброту душі.
Не погодитися з цим важко. Адже, хоч у нашому світі таки багато горя, — краса і доброта мають бути сильнішими...

Житомир.