Вінницький технічний ліцей, комунальний заклад міськради, розташований на території старовинної фортеці «Мури» — пам’ятки архітектури національного значення. Ще 1610 року тут розміщувався колегіум. Будівля нинішнього ліцею споруджена на початку XX століття, у 1903 році, для чоловічої гімназії. Пізніше у ній розташовувався Вчительський інститут. Коли уряд Української Народної Республіки тимчасово працював у Вінниці, саме у цьому приміщенні були кабінети Міністерства освіти УНР. І в радянські часи на її трьох поверхах навчалися учні.
— Пастух, створюй ліцей, — його директор Степан Пастух згадує, як у 1993 році йому доручили організацію навчального закладу нового типу. — Ніхто тоді не знав, що воно таке. Все доводилося починати з нуля.
Відтоді, упродовж 25 років, у його стінах документи про освіту отримали понад дві тисячі випускників, які мають поглиблені знання в галузі технічних дисциплін. І не тільки. Торік, за результатами ЗНО, Вінницький технічний ліцей посів 49-те місце серед 20 тисяч навчальних закладів держави. У рідному місті та області за цим показником випередив всі інші колективи. «Наші випускники працюють у таких відомих світових компаніях, як «Гугл», «Майкрософт», «Самсунг», «Амазон» тощо, — каже заступник директора ліцею Лариса Бондарчук. — Крім технічних дисциплін, значну увагу приділяємо вивченню іноземних мов. Тісно співпрацюємо з Інститутом Гете в Україні. Започаткували вивчення фізики англійською. Деякі теми з природничих наук учні вивчають німецькою. Виношуємо ідею запровадити вивчення китайської...»

Кому усміхається смайлик?

Англійську і німецьку мови у Вінницькому технічному ліцеї вивчають у класі, де нема парт. Як уже зазначалося, у закладі є уроки фізики англійською. Цією мовою вільно володіє директор ліцею Степан Пастух. Він поділився планами, що мають намір запровадити вивчення китайської. Але чому парти винесли з класу?
— Сонечка, не всі одразу! По черзі підходьте! — викладач іноземної мови Анна Киналь змушена зупиняти учнів, які наввипередки поспішають до інтерактивної дошки. Пані Анна навчає ліцеїстів англійської і німецької. Смайлик на дошці радісно підморгує тому, хто дав точну відповідь на запитання. І навпаки — зображає смуток, коли учень припустився помилки.
Для такого активного переміщення класом потрібен простір. Щоб його створити, винесли парти. Замість них встановили два ряди стільців: один під однією стіною, другий — навпроти під іншою. «У мене є фото, показую його батькам, бо дехто з них не вірить, що діти можуть  так охоче виконувати завдання, — каже пані Анна. —У кожного з учнів є гаджет. Інтерактивна дошка — це великий планшет. Тобто працюємо з нею у звичному для дітей режимі. Доведено, що здобуті у такий спосіб знання, з використанням електронних засобів, запам’ятовуються краще, ніж на паперових носіях».
— Водночас відійшли від старого методу проведення уроку, коли дитина могла встати з-за парти тільки з дозволу вчителя, — продовжує співрозмовниця. — Учні поводяться розкуто і постійно рухаються. Зошити, ручки використовують тільки для того, щоб зробити певні записи. Адже більшість домашніх завдань виконують у режимі он-лайн. При роботі з інтерактивною дошкою треба швидко вставати з місця і так само швидко йти до дошки. Тому ще один позитивний момент — рух. Якщо людина під час вивчення ходить або виконує певні фізичні процедури, поліпшується кровообіг, збагачується киснем мозок і таким чином процес запам’ятовування відбувається легше. Запам’ятовуванню сприяють ще й кольорові образи, які учні бачать на дошці.

Побачене на екрані запам’ятовується краще, ніж на папері

— Коли ти просто сидиш за партою і тобі намагається вчитель пояснити матеріал, то воно якось складніше доходить, ніж тоді, коли безпосередньо підходиш до дошки, пробуєш, тут же перевіряєш, правильна відповідь чи ні, — каже ліцеїст Григорій Петров. — У школі, де я раніше навчався, не було такого класу без парт. Ми не вивчали іноземну з допомогою інтерактивної дошки. У ліцеї набагато цікавіше. Нове завжди краще сприймається. По собі відчуваю, що вивчення мови дається легше. Навіть коли щось не виходить, не засмучуюся. Бо всі разом шукаємо правильну відповідь на запитання.
— Мені подобається атмосфера на уроці, — каже учениця Катерина Катрук. — Почуваєшся, як то кажуть, без жодних комплексів, що неправильно відповів, бо тобі допоможуть колективно дійти до істини. Подобається, що контактуєш з усім класом. Результат одразу видно на дошці — правильно відповідаєш чи ні. Ти це бачиш, а не чуєш, як під час навчання за підручником. Зорова пам’ять сильніша.

Що у чорній скрині?

Інтерактивну дошку, комп’ютер і проектор ліцей придбав не за власні кошти і тим паче не за кревні батьків учнів. Виграли грант облради для зміцнення матеріально-технічної бази. Ще один «помічник» з’явився завдяки співпраці з Інститутом Гете у Києві. Велика чорна скриня на колесах дісталася ліцею як подарунок і як нагорода за старання у вивченні німецької. Кожен урок Анна Киналь розпочинає із запитання: «Що у нас сьогодні у чорній скрині».
— У чорній скрині є матеріали для проведення експериментальних занять з природознавчих предметів німецькою мовою, — уточнила вчителька. — Це колби, мікроскопи та інше різноманітне устаткування, що його використовуємо під час занять. З їх допомогою проводили окремі уроки біології німецькою.
На запитання, як така форма навчання (без парт) відповідає вимогам з вивчення іноземних мов, вчителька уточнила, що насправді працюють за міністерською програмою. «Згідно з новими стандартами, у вчителя трохи більше свободи, — наголошує Анна Киналь. — Маємо право обирати підручник, використовувати окремі елементи з різних посібників. Коли бачиш, що діти хочуть вчитися, що їм це цікаво, то це, як кажуть, надихає. У таких умовах хочеться працювати і вчителеві, і учневі.

Англійську опанував за десять місяців

Під час уроку з учнями спілкувався англійською директор ліцею Степан Пастух. Свого часу він п’ять років провів за кордоном. Навчав учнів за програмою ЮНЕСКО. Після відповіді на одне із запитань біля інтерактивної дошки смайлик усміхнувся пану Степану. «За схожою методикою мене навчали англійської, — каже Степан Корнійович. — Було це перед тим, як мав їхати працювати за кордон. Її запровадив професор з Болгарії Георгі Лозанов. За десять місяців ми опанували англійську. Деякі з елементів методики Лозанова використали у себе».

Вінницька область.

КОМЕНТАР

Валентина Гусєва, завідувач відділу іноземних мов Академії неперервної освіти:
— Заняття у класі без парт — це інноваційний метод, який поки що не використовується у наших школах. Після того як учні у молодших класах опанували граматику, наголос робиться на усному мовленні. Розвивати його не обов’язково сидячи за партами. Увага зосереджується на живому спілкуванні. Робити це зручніше, зібравшись у коло чи напівколо. Таких методик навчаємо вчителів на курсах. Багато залежить від дирекцій шкіл. У технічному ліцеї викладачеві взагалі дозволили прибрати парти. До речі, у них на вивчення іноземної мови відведено п’ять годин на тиждень, тоді як у звичайних школах у 10-х класах мають тільки дві години, а в 11-х — три. Щоправда, є лист Міносвіти, який дозволяє збільшувати кількість годин для вивчення іноземної для десятикласників до трьох годин на тиждень. Утім, це тільки рекомендація.

ДО РЕЧІ

Вінницький технічний ліцей у жовтні цього року відзначатиме 25-річння з часу свого заснування. Заклад може похвалитися тим, що має найбільше серед шкіл області учнів, які отримали під час ЗНО найвищу кількість балів. За цим показником серед шкіл нашої держави ліцей на 49-му місці.

Директор ліцею Степан Пастух — один із тих, хто створював перший у Вінниці навчальний заклад ліцейного типу.

 

Атмосфера дружби і довіри між викладачами і учнями, створена у ліцеї, є запорукою здобуття якісної освіти (на передньому плані заступник директора Лариса Бондарчук).

Фото автора.