Основою для повернення їхніх імен є Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років», а також історичний закон 1991 р. про реабілітацію жертв політичних репресій, закони декомунізації 2015 р. та регіональні положення про комісії з реабілітації, що відновлюють правду в архівах, документах і суспільній пам’яті.

У галереї портретів випускників історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відкрили відновлений портрет українського вченого-сходознавця, професора Бориса Курца – видатного українського історика, сходознавця та педагога, науковий внесок у розвиток українського сходознавства залишається актуальним і сьогодні. Життєвий шлях цього вченого був трагічно обірваний сталінськими репресіями, а значна частина його наукової спадщини була знищена або забута на довгі роки.

Борис Григорович Курц народився 5 серпня 1885 року в Києві у чеській родині. Його батько, Григорій Курц, працював губернським секретарем і походив із Чехії. Родинне життя змінилося, коли сімʼя переїхала до Санкт-Петербургу, де Борис навчався до четвертого класу в V гімназії. Після смерті батька родина повернулася до Києва, де Борис продовжив навчання у V Києво-Печерській чоловічій гімназії. Його науковий шлях розпочався в Київському університеті Св. Володимира, де він здобув історико-філологічну освіту та отримав золоту медаль за дипломну працю «Історія російсько-китайської торгівлі в XVII–XVIII століттях».

З 1914 року Борис Курц працював доцентом та професором Київського університету Св. Володимира, де викладав широке коло дисциплін.

Професор Курц був засновником київської школи практичного китаєзнавства та активним учасником науково-освітнього життя України.

У 1930–1933 роках Борис Курц брав активну участь у Комісії для дослідів з історії Близького Сходу та Візантії при Всеукраїнській академії наук, яку очолював академік А. Ю. Кримський. Його діяльність у цій Комісії сприяла розвитку міжнародних наукових звʼязків України з країнами Сходу та збагаченню джерельної бази для досліджень економічної історії східних країн.

Життєвий шлях ученого був трагічно перерваний сталінськими репресіями. 23 жовтня 1938 року Борис Григорович Курц був заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності та засуджений до 8 років виправно-трудових таборів. Подальша його доля залишається невідомою – ймовірно, він загинув на засланні. Значна частина його наукової спадщини була знищена або забута внаслідок репресій.

Борис Курц присвятив своє наукове життя дослідженню декількох ключових тем –  зовнішня торгівля росії та повідомлення іноземців про московську державу; історія російсько-китайської торгівлі XVI – XVIII століть; соціально-економічна історія країн Сходу; історія України та українського сходознавства. Методологія досліджень Курца характеризувалася комплексним джерелознавчим підходом та ґрунтовним аналізом архівних документів. Він працював з численними архівами, серед яких: Стокгольмський королівський архів, Ризький головний архів, Вольфенбіттельська герцогська бібліотека та ін. Значна частина наукової спадщини Курца була знищена або забута внаслідок репресій. Сьогодні його друковані роботи є бібліографічною рідкістю, а частина залишилась тільки в рукописному вигляді. Водночас, завдяки зусиллям сучасних дослідників, спадщина вченого повертається до наукового обігу, як, наприклад, збірка «Східна Європа та Азія: історія торгівлі в XVI – першій половині ХХ ст.», видана Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України двома виданнями у 2014 та 2024 роках відповідно.

Повернення імені Бориса Григоровича Курца є важливим кроком у відновленні історичної справедливості та подальшого розвитку, насамперед, сучасного українського сходознавства. «Борис Курц бачив тодішню радянську Україну, говорячи сучасною мовою, інтегрованою у глобальні торгівельні процеси. Тому ми можемо розрахувати на те, що його відкриття, його бачення повернеться в сучасний контекст і принесе користь Україні. Я впевнений, що його наукова спадщина надзвичайно важлива, оскільки дає можливість переосмислити досвід минулого і використати з нього те, що буде корисним сьогодні», – зазначив Директор Інституту сходознавства НАН України, доктор філософських наук Віктор Кіктенко (на знімку внизу).

Укрінформ.