Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року нападом нацистської Німеччини на Польщу і швидко переросла у глобальне протистояння, що охопило значну частину світу. Українські землі стали одним із ключових театрів бойових дій, зазнавши окупації. За різними оцінками, загальні втрати України перевищили 8 мільйонів осіб — і військових, і цивільних. Під час Другої світової війни українці стали однією з найбільш постраждалих націй Європи. Територія України була розділена між різними окупаційними режи- мами — нацистським і радянським — що призвело до масштабних людських втрат, репресій і масового насильства. Найбільших втрат Україна зазнала під час нацистської окупації 1941—1944 років. Політика нацистської Німеччини передбачала масове знищення цивільного населення, руйнування економіки та використання людей як робочої сили. Широко застосовували розстріли заручників, спалення сіл, депортації до концтаборів і примусову працю (остарбайтери). За різними оцінками, сотні тисяч українців загинули внаслідок каральних акцій, голоду, катувань і нелюдських умов утримання. Одним із символів масових злочинів є Бабин Яр, де у 1941 році було розстріляно десятки тисяч людей — євреїв, українців, ромів, військовополонених і мирних мешканців. Подібні трагедії відбувалися в багатьох регіонах України, зокрема в селах і містах, що зазнавали каральних операцій у відповідь на діяльність партизанського руху. Окремою сторінкою трагедії стали втрати серед військовополонених, значна частина яких була українцями. Вони масово гинули в таборах через голод, хвороби та жорстоке поводження. Українці брали участь у рухах опору, підпіллі та визвольній боротьбі. На території України відбувалися бойові дії, що призвело до масштабних руйнувань міст, сіл та інфраструктури. 8 травня 1945 року було оголошено про капітуляцію нацистської Німеччини, що означало завершення війни на континенті. Саме цей день у більшості європейських країн відзначають як День перемоги в Європі. В Україні ця дата має особливий зміст — як день пам’яті та скорботи за загиблими і водночас як нагадування про перемогу над нацизмом. Ухвалення Закону № 3107-IX стало важливим кроком у формуванні сучасної політики національної пам’яті. Україна остаточно закріпила перехід до європейсько- го підходу, де акцент робиться не лише на військовій перемозі, а насамперед на людських втратах, трагедії цивільного насе- лення та цінності миру. Символом пам’яті став червоний мак — знак скорботи і вшанування жертв війни. Війна залишила глибокий слід у кожній родині та сформувала спільну історичну пам’ять, що передається з покоління в покоління. Нині цей день набуває особливого значення для України, яка знову змушена боронити свою свободу та незалежність. Пам’ять про події Другої світової війни стає нагадуванням про ціну миру, про небезпеку тоталітаризму і агресії, а також про необхідність єдності демократичного світу. Україна цього дня є частиною європейського простору пам’яті, разом із державами Європейського Союзу та іншими країнами, які поділяють спільне розуміння трагедії війни і відповідальності за майбутнє. Цього дня звучить головний моральний заклик — ніколи знову. Він означає відмову людства від війни як способу вирішення конфліктів, заперечення злочинів проти людяності та прагнення до світу, де життя і гідність людини є найвищою цінністю. Це не лише історичне гасло, а й сучасне зобов’язання перед майбутніми поколіннями. День пам’яті та перемоги над нацизмом об’єднує Україну з Європою у спільному усвідомленні минулого і відповідальності за майбутнє.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.