Саме цього дня 1945 року в’язні Бухенвальд підняли збройне повстання проти нацистів і встановили контроль над табором ще до приходу союзних військ. Ця подія стала символом незламності людського духу навіть у найжорстокіших умовах.
Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів відзначається за ініціативою Організація Об'єднаних Націй як день пам’яті, скорботи й нагадування про небезпеку тоталітаризму, расової ненависті та знецінення людського життя. Він тісно пов’язаний із подіями Другої світової війни та трагедією Голокосту — однією з найстрашніших сторінок історії людства.
Нацистська Німеччина створила розгалужену мережу концентраційних таборів, що діяли на території окупованої Європи. Найвідомішими з них стали Аушвіц-Біркенау, Дахау, Майданек, Треблінка. У цих таборах утримували євреїв, ромів, військовополонених, політичних в’язнів, представників різних народів і соціальних груп, яких нацистський режим вважав «небажаними».
За різними оцінками, через них пройшли понад 18 мільйонів осіб, з яких близько 11 мільйонів загинули. Людей знищували в газових камерах, розстрілювали, катували, змушували до виснажливої праці. Багато хто помирав від голоду, хвороб і нелюдських умов утримання.
Повстання у Бухенвальді стало одним із найвідоміших актів опору в’язнів концтаборів. Підпільна організація, створена самими ув’язненими, протягом тривалого часу готувала виступ. Коли нацисти почали евакуацію табору перед наступом союзників, в’язні вирішили діяти. 11 квітня 1945 року вони захопили зброю, нейтралізували охорону та підняли повстання. Того ж дня до Бухенвальда увійшли американські війська, які застали табір уже під контролем повсталих.
Серед в’язнів концтаборів були сотні тисяч українців — військовополонені, остарбайтери, учасники підпілля, мирні жителі, вивезені з окупованих територій. Багато українців брали участь у русі опору навіть у таборах. Вони створювали підпільні організації, допомагали слабшим, поширювали інформацію та готували повстання. Їхній внесок у боротьбу проти нацизму є важливою частиною національної пам’яті.
Після завершення Другої світової війни світ зіткнувся з необхідністю осмислення масштабів злочинів нацизму. На Нюрнберзькому процесі було вперше в історії засуджено злочини проти людяності, а колишні табори перетворено на місця пам’яті, де щороку проходять жалобні заходи.
Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів — це не лише данина пам’яті загиблим. Це також застереження для сучасного світу. Він нагадує про те, до чого може призвести ідеологія ненависті, дискримінації та тоталітаризму.
У ХХІ столітті, коли людство знову стикається з війнами, насильством і порушенням прав людини, цей день набуває особливої актуальності. Пам’ять про трагедії минулого повинна стати основою для побудови майбутнього, у якому подібні злочини більше ніколи не повторяться. Пам’ятаючи минуле, людство має шанс не допустити його повторення.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
