Буряки доводиться возити до сусідньої області

На Івано-Франківщині завершили збирання цукрових буряків. Урожайність висока — понад 550 ц/га. Але зростали цукристі цьогоріч заледве на 1,1 тисячі гектарів.

Відвантаження буряків.

 

Солодкі корені ваговиті.

Фото автора.

Левова частка площ під солодкими коренями — у Городенківському районі. Розпочинали копати з ланів ДП «Обрій» (дочірнє підприємство ТзОВ «Шляхбудінвест»), далі техніка перемістилася до СВК імені Шевченка й ПФГ «Поточище». Самохідний бункерний комбайн орендували, бо на такі площі нема потреби у власному. Кагатували обабіч поля, щоб великовагові автомобілі не ущільнювали ґрунт. Використовували очищувачі-навантажувачі, аби не забирати разом із коренями родючу землю.
Позаяк від Городенківського цукрового заводу залишилася лише труба та частина воріт, возять вирощене за 75 кілометрів на бурякопункт аж до Тернопільської області.
Істотне скорочення площ під цукристими — у колгоспні часи для цієї культури в краї відводили до 20 тисяч гектарів — власне, і пояснюється відсутністю власної переробки. В області було два цукрові заводи — Бовшівський та Городенківський. Збудований одразу по війні, у 1945 році, Бовшівський перестав працювати 2003-го. А Городенківський у 2026-му святкував би століття — підприємство варило цукор за поляків, німців, Союзу. Та за роки незалежності його, хоч як прикро, розвалили. Власники змінювалися, завод простоював. У 2010-му агрохолдинг «Мрія» запустив виробництво в обмін на оренду земель на Івано-Франківщині. Обіцянок стало на три роки. 2013-го цілком підготовлене до сезону підприємство припинило роботу. Складовану на бурякопункті сировину тоді перевезли на один із заводів Тернопільщини, що належав агрохолдингу. Далі виробничі потужності цукроварні продали кільком фірмам, а ті реалізували навіть труби, що вели до полів фільтрації. Не добралися лише до заводської, яка височіє над Городенкою та нагадує про колишню славу цукроварного краю.
Чи є перспектива відновлення галузі? Те, що на Івано-Франківщині чи не найвища у країні врожайність цукрових буряків — обнадіює. Та й цукристість — 17,5 відсотка — перевищує базисні 16 відсотків.
Директор ДП «Обрій» Василь Боднарчук розповів, що вирощування солодких коренів найрентабельніше серед інших сільгоспкультур. Але й затратне. Площі потребують кількаразового обробітку, більшої кількості калійних добрив. Плюс додаткові витрати на перевезення зібраного врожаю до сусідньої області. Через це припинили сіяти цукристі в одноосібних господарствах.
Тож сподівання хіба на зацікавлених у сировині цукроварів Тернопільщини. Є надія — там врахують потенціал району та щось придумають задля розширення солодких площ.

Івано-Франківська область.