У галицьких родинах цими днями згадують сумну дату. Протягом 21—26 жовтня 1947 року із Західної України примусово вивезли до Сибіру, за даними українського підпілля, понад 150 тисяч осіб. Офіційна статистика того часу наводила цифру удвічі меншу. Операція МДБ під назвою «Запад» мала на меті залякати місцеве населення, щоб воно не підтримувало національно-визвольний рух.
10 вересня 1947 року Рада Міністрів СРСР прийняла постанову «Про виселення із західних областей УРСР членів родин оунівців». Села оточували військові, людей насильно гнали до залізничних станцій і товарними ешелонами відправляли до Сибіру. Про перебіг операції кожні шість годин доповідали в Москву. Колишніх селян відправили працювати на шахти, рудники та лісозаготівлю. Сотні дітей дорогою померли. Вивезених офіційна пропаганда представляла як куркулів і ворогів радянської влади. Все їхнє майно передавали колгоспам. Лише з невеличкого села Вербівка тодішньої Дрогобицької області, де проживало 300 осіб, вивезли з десяток осіб, і більшість з них не повернулися до рідних домівок. І коли нині жителів Західної України запитують, чому вони не сприймають Московію, відповідь часто почуєте таку: «Ми зустріли радянські війська в 1939 році з квітами і хлібом, а що отримали у відповідь? Кожного десятого галичанина або розстріляли, або відправили до Сибіру».
