Нещодавно столичний міський голова Віталій Кличко заявив, що киянам не потрібно оплачувати квитанції за гарячу воду, якщо її не було. Він наголосив: якщо людина не отримувала певний вид комунальних послуг, то за нього платити не потрібно. З точки зору дотримання прав споживача така позиція є цілком слушною. Проте монополіст, користуючись прогалинами в правовому регулюванні, вирішив за рахунок киян, які мають бойлери, але не мають газових лічильників, як то кажуть, нагріти свої руки та отримати прибуток завдяки зекономленому на підігріві води газу. Мешканці столиці отримали від Київгазу (ДП «КиївГазЕнерджи») відкориговані платіжки за вересень, де зазначені суми удвічі більші, ніж зазвичай. За логікою надавача послуг, якщо з крана не тече гаряча вода, люди холодну гріють каструльками на конфорках. І не має значення, що більшість городян, аби не залежати від традиційних вимкнень «блага цивілізації» влітку, давно встановили бойлери у своїх помешканнях. Платити мають усі! Про це навіть є попередження у тій платіжці. Чому? Вочевидь, тому, що реформа ЖКГ йде у нас семимильними кроками, а нормативна база за нею не встигає!
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Паралельно рахунки за гарячу воду прийшли мешканцям деяких будинків, де вона була відсутня. Представники Київтеплоенерго радять подавати вчасно показання лічильників (у кого вони є), інакше нараховуватимуть плату за загальною нормою споживання. Ну а тих, кого обрахували (помилково чи через необачність), просять звертатися до постачальника комунального сервісу для встановлення справедливості. Тобто щоразу, отримавши незрозумілі цифри у квитанції за комірне, людина має йти до певних інстанцій — витрачати час, сидіти у чергах і доводити, що хтось там зробив помилку у розрахунках... Здається, що існує певна «помилкова стратегія» у монополістів — надавачів послуг. Так, влітку минулого року стався збій у Київводоканалі. Тоді, наприклад, мешканці однокімнатної квартири отримали платіжку за використання 50 кубів холодної води. Публічно підприємство визнало, що це помилка, і пообіцяло її відкоригувати. Але той борг повис на рахунках киян, які так і не дійшли до центрів комунального сервісу, аби довести, що не купали слонів у своїх ваннах.
Звісно, таку помилковість, яка виливається у чималі суми у квитанціях, можна списати на людський фактор. Але ці «очепятки» доводиться виправляти саме споживачу власним ходінням по інстанціях. Адміністративні послуги, про покращення яких постійно рапортує місцева влада, чомусь не передбачають вирішення онлайн чи по телефону тієї проблеми. Отже, тезу про те, що споживач правий, він має обстоювати самотужки, інакше отримає своєрідні погрози-попередження від монопольної компанії: не заплатиш — подамо до суду.
Отже, одні — мерзнуть, інші — гріються, точніше «нагрівають» решту.
КОМЕНТАР ЮРИСТА
Так, справді, є постанова Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016, яка передбачає можливість збільшення норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників на випадок відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача. Проте зазначена постанова не враховує реалій нашого життя. Багато хто, знаючи особливості роботи наших комунальних служб, уже давно встановив бойлери для нагріву води. Логічно, що нагрівати воду на газу, маючи бойлер, ніхто не буде. Проте в компаніях, які торгують газом, на це не зважають. І намагаються заробити на споживачі за не надані йому послуги. Варто також нагадати, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/2507/18 від 30.05.2018, яке було підтверджено в апеляційній інстанції, постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» визнано протиправною та нечинною з моменту її прийняття. Отже, посилатися на неї щонайменше некоректно.
Як правильно зазначає київський міський голова Віталій Кличко, у разі наявності альтернативного способу підігріву води додатково за газ платити не потрібно.
Сергій ДЕМСЬКИЙ.
