Через російську агресію і пов’язані з нею бойові дії значна частина підприємств харчової та переробної промисловості Луганщини втратила свої ринки збуту. Адже багато з них були зав’язані з виробництвами, які залишились на тимчасово непідконтрольній території регіону, і для адаптації у нових умовах потрібен був час, можливості, умови і, зрозуміло, кошти. Як зазвичай буває в таких ситуаціях, бізнес інших областей скористався такою паузою і заполонив луганський ринок своєю продукцією, залишивши місцевих виробників без вигідних позицій. Як і за рахунок чого можна повернути втрачене?

В області один з виходів бачать у підвищенні конкурентоспроможності своєї продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках за рахунок впровадження системи якості управління безпекою харчових продуктів НАССР. Ця система контролю націлена охопити всі аспекти безпеки продукції кожної ланки харчового ланцюга — від вирощування і збору врожаю, придбання сировини і до моменту використання харчового продукту споживачем. Крім того, НАССР гарантує виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників. На п’яти підприємствах харчової та переробної промисловості області (а це два молокозаводи, ще два з переробки риби та м’яса і одна пивоварня) впровадження таких стандартів проводиться, однак, на жаль, решта виробництв таких можливостей не має. Проблема в усіх спільна — брак коштів. Скажімо, для втілення в життя систем НАССР на хлібопекарському виробництві потрібно в середньому майже півмільйона гривень. Це дуже багато.
— Тому ми звертаємось до галузевого міністерства з проханням закласти в бюджет наступного року кошти для переробних підприємств, — коментує ситуацію директор департаменту агропромислового розвитку Луганської облдержадміністрації Лариса Бичкова. — Це можуть бути кредити, компенсація по кредитній ставці, або ще якийсь фінансовий механізм, що дасть змогу втілити нашим підприємствам ці стандарти. Бо півмільйона гривень — нереальні кошти для наших підприємців, непідйомні фінансові можливості для досягнення цієї мети. Маю надію, що наша обласна влада, враховуючи таку ситуацію, також закладе кошти в наступний бюджет, аби допомогти харчовій промисловості стати на ноги і розвиватись.
Поки що головним джерелом інвестицій в основний капітал окремих підприємств харчової та переробної галузі є власні кошти. У технологічній структурі капітальних вкладень переважають витрати на впровадження прогресивних технологій, процесів реконструкцій та технічне переоснащення діючих підприємств, освоєння виробництва нової конкурентоспроможної продукції. Зокрема, цьогоріч на ПАТ «Біловодський маслоробний завод» встановлено обладнання, призначене для бактеріальної та механічної очистки молока, яке дає змогу знизити загальну кількість бактерій до десяти разів і видалити 95—98 відсотків спор. До кінця року на КСП «Привілля» планують завершити будівництво цеху з переробки молока. На ТОВ «Марківський сироробний завод» впроваджується лінія для сушки підсирної сироватки. На ФОП «Привалов» проводиться реконструкція бійні та фасувального цеху для м’яса перепілок. На жаль, перелік таких прикладів обмежений...
— Економіка, як відомо, — це якість і ціна, — пояснює Лариса Бичкова. — Ціною ми можемо взяти, бо в нас невелике логістичне плече і доставка коштує недорого. Але в нас немає такого об’єму продукції, як, скажімо, у харківських переробників. Вони можуть демпінгувати ціну в рамках великих обсягів. Отже, ми шукаємо шляхи, які допоможуть нам закріпитись на своєму ринку і витіснити чужу продукцію. Чому, скажімо, наші школярі споживають кисломолочну продукцію, яку возять з Харкова, в той час, як наш Кремінський молокозавод виробляє продукцію, що пройшла всі стандарти якості? Це відносно молоде підприємство, збудоване 2003 року, і в проекті якого передбачено всі процеси за умовами системи НАССР. Сьогодні вже є домовленість з департаментом освіти ОДА стосовно того, щоб школярі області споживали кисломолочну продукцію місцевого виробника — Кремінського молокозаводу, яка, як з’ясувалося, якісніша за харківського виробника.
Щодо фірмової торгівлі, то тут теж особливо немає чим похвалитись. Свої торговельні точки має «Привілля» та Марківський сирзавод. На жаль, цей напрям діяльності підприємств також не дуже розвинутий і через невеличкі обсяги виробленої продукції, і через брак коштів на створення фірмової торгівлі, яка передбачає приміщення, обладнання, додатковий штат працівників.
— Але робота у цьому напрямі триває, — переконує Лариса Бичкова. — З місцевими переробниками активно працює торгова мережа «Сім’я». Зокрема, Біловодський маслозавод продає тут майже весь асортимент своєї продукції. До речі, це підприємство взяло курс на зовнішні ринки, і сьогодні, наприклад, вже має серйозні контракти з Африкою, поставляючи туди своє масло. Шукає вихід на зовнішні ринки і Марківський сирзавод.
На думку Лариси Бичкової, в цьому може допомогти виставка підприємств Донецької та Луганської областей «Схід-Експо 2018» в рамках ХІІІ Міжнародного економічного форуму «Львівщина — хаб можливостей», яка відбудеться 1—2 листопада у Львові й збере власників бізнесу з усіх регіонів України, а також представників міжнародних організацій, посольств іноземних держав, лідерів громад. Отже, і біловодчани, і марківчани, й інші виробники харчової та переробної промисловості області, які братимуть участь у форумі, зможуть знайти для себе вигідних інвесторів й укласти з ними вигідні контракти.

Павло ВОРОНЦОВ.

Луганська область.

 

ДОВІДКОВО

Пріоритетними напрямами розвитку підприємств харчової та переробної промисловості області є завантаження наявних виробництв, впровадження новітніх технологій, технічне переоснащення підприємств, поліпшення якості та розширення асортименту продукції.