Укр | Рус
Огнєн Вукоєвич і Йосип Пиварич отримав відзначені орденами Творці краси і зелених «легень» Рівного лідирують в Україні Поблизу Дубно на Рівненщині рух автодорогою Київ - Чоп заблокували мітингарі За аналіз конфлікту на Сході України - стипендія від Президента Луганська ТЕС почала менше забруднювати середовище Запорізьке підприємство друкує двигуни на 3D-принтері Студенти присвятили флешмоб звалищу поблизу вишу Баскетбол. У національній збірній України очікується цікавий дебют Старий пеньок пішов на... рекорд Перевізники не виходять на маршрути Велопарковка від земляка із Голландії Закупили обладнання для проведення клінічних досліджень Ігноруйте телеграм-канали, якими розписані стіни - це можуть бути шахраї За два роки кількість угонів на Рівненщині зменшилася майже удвічі Українська пшениця - краща!
Загрузка...
На головну
09.11.2018

Середня зарплата в еквіваленті 500 доларів...

Віктор СКРИПНИК

Середня зарплата в еквіваленті 500 доларів: коли мета стане реальністю?

Підвищити рівень середньої зарплати в області до 15 тисяч гривень на місяць — таке завдання визначила для себе обласна влада. Наскільки реально платити такі кошти? На чому базуються перспективи? Скільки нині отримують вінничани? Думками з цього приводу ділиться з «Голосом України» голова Вінницької облдержадміністрації Валерій КОРОВІЙ (на знімку).

Про високі заробітки

Заробітки приємно вражають: 34 тис. грн, 28 тис. грн, 25 тис. грн, 23 тис. грн, 13 тис. грн, 12 тис. грн. Стільки заплатили в середньому у серпні 2018-го на низці підприємств Вінниці. Компанії не називаємо, бо рівень заробітків є їхньою комерційною таємницею. Валерій Коровій уточнив, де платять такі суми. За його словами, загалом в області також підвищився середній рівень зарплат.

Для порівняння

Вінниччина — на четвертому місці у державі за темпами зростання середньомісячної платні. За рівнем оплати входить у першу десятку областей. П’ять років тому за цим показником посідала 23-ю сходинку серед регіонів держави.

Про дешеву робочу силу можна забути

— На підвищення зарплати впливає посилення конкуренції на ринку праці, — наголошує Валерій Коровій. — До того часу, поки заробітки не досягнуть хоча б 70% рівня платні у тій же Польщі, Чехії, інших близьких до нас країнах, матимемо проблеми з відтоком робочої сили за кордон. Тобто платити за роботу треба в еквіваленті приблизно 500 американських доларів. Саме тому обласна влада поставила перед собою завдання досягти такого рівня середньої зарплати.
Не стану прогнозувати, коли вийдемо на встановлений рівень — 15 тисяч гривень. Хоча для себе визначив термін. Передбачаю, що станеться це у недалекому майбутньому. Підставою так думати є аналіз процесів і тенденцій, що розвиваються у регіоні. Головна з них — залучення інвестицій і посилення конкуренції. Створені на їхній основі підприємства формують конкурентне середовище. Дехто з керівників уже нарікає, що звільняються люди. Таким відповідаю: «Плати більше! Йтимуть до тебе, а не від тебе. Іншого виходу нема». Частина місцевих компаній справді істотно додала у платні. Наведені вище цифри підтверджують сказане. Зросла зарплата й на інших підприємствах.

Інформація до роздумів

На Вінниччині впродовж останніх п’яти років створено низку сучасних підприємств, де рівень зарплати вищий або значно вищий середньообласного показника. Серед них — молококомбінат, кондитерська фабрика, два підприємства «Електричні системи» (у співпраці з американською корпорацією), завод холодильного обладнання міжнародної компанії UBC Group. Розширено потужності Вінницького олієжиркомбінату. Найбільшим серед споруджених виробництв є «Вінницька птахофабрика». У 2018-му своє підприємство зареєстрував на теренах краю світовий лідер із виготовлення спортивного інвентарю — компанія HEAD. У 2019-му названа компанія розпочне будівництво заводу. Так само у наступному році планують закласти фундамент і виконувати роботи зі спорудження двох підприємств із поглибленої переробки кукурудзи, перше в місті Гнівані, потужністю 600 тисяч тонн кукурудзи на рік, друге — у Тростянецькому районі (понад 100 тис. тонн кукурудзи на рік).

Нині за працівника треба боротися

— Вітчизняний бізнес звик до дешевої робочої сили, — продовжує Валерій Коровій. — Саме на це орієнтувалися підприємства, зокрема і у нас, на Вінниччині. Навіть там, де запроваджено сучасні технології, є окремі виробничі ділянки з високим рівнем трудомістких процесів. Під час перебування на одному з них запитував представників керівництва: «Чому так?» Йшлося про вантажно-розвантажувальні роботи. Відповідь була максимально відверта: «Досить один раз плеснути в долоні — і черга охочих працювати вишикується біля прохідної». Розмова відбувалася два роки тому. Нині плеснув — ніхто не прийшов. Сьогодні шукають фінансові ресурси для автоматизації процесу. Це само стосується деяких інших підприємств, де свої проблеми вирішували за рахунок дешевої робочої сили. Ситуація змінилася і продовжує змінюватися. Нині за трудівника треба боротися. Як це зробити, дискутували з представниками менеджменту на засіданні Бізнес-клубу.

«Не проситиму підвищувати платню, самі це зробите»

— Навколо проблем робочої сили і рівня зарплати відбулася цікава дискусія з підприємцями на засіданні Бізнес-клубу, — продовжує розмову Валерій Коровій. — Одразу попередив співрозмовників, що не проситиму підвищувати зарплату. Наголосив: «Ви самі це зробите». Можливо, станеться так, що роботодавці мало не щодня думатимуть про необхідність підвищення платні. Повторюю, за трудівника нині треба боротися. Безвізовий режим відчинив двері в інші країни. Там знаходять себе, зокрема, і наші земляки. Шукають роботу, де платять більше. Наприклад, представник компанії HEAD, яка будуватиме у нас в області свій завод, розповідав під час зустрічі, що на їхньому підприємстві у Чехії працює 60%(!) українців. Він же наголосив на ще одній особливості працівників з України. Каже, вони дуже вмілі та майстерні. Вони швидко й охоче навчаються необхідних процесів. До речі, такі само відгуки доводилося чути й від представників менеджменту інших зарубіжних компаній. Відгуки приємні. Неприємно, що такі люди піднімають економіку інших держав, замість того, щоб робити це у себе вдома.
Процес відтоку робочої сили з нашої області за межі держави став відчутним минулого року. Свого піку досяг на початку нинішнього. Тепер ситуація дещо змінилася. Частина заробітчан повертається. Не кажу, що ніхто вже не виїжджає, бо це неправда. Процес триватиме доти, доки не запропонуємо платню на згаданому вище рівні. Правдою є те, що частина земляків повертається додому. Пояснюють це тим, що тепер і вдома дехто непогано платить. Нехай не стільки, як за кордоном, але ж тут сім’я, дім, рідне місто. Це те, без чого людині складно обходитися. Саме тому ми й надалі «накачуватимемо» регіон інвестиціями. З цією метою щороку скликаємо у себе міжнародний інвестиційний форум «Вінниччина — бізнес у центрі України». На основі інвестицій зростає конкурентне середовище, а значить, і зарплата. На цьому наголошував під час дискусії на засіданні Бізнес-клубу. Саме це мав на увазі, кажучи, що роботодавцям доведеться без нагадування підвищувати платню. Робити це їх змусить конкурентне середовище.

Які альтернативи?

— Зрештою, є й інші альтернативи, крім підвищення платні, — пояснює співрозмовник. — Про них ми теж дискутували. Які саме? Інвестувати у модернізацію виробництва, в технології, які б замінили ручну працю, трудомісткі види робіт. Наведу показовий приклад. Під час перебування у румунському місті Ясси — це, до речі, побратим Вінниці — побачили, що у них на цегельному заводі працюють два оператори. Складно уявити, правда? Але це факт. Там усі виробничі процеси автоматизовані.
Є третій шлях — шукати дешеву робочу силу. Він реальний. Але це призведе до хвилі імміграції в Україну. Чи готові ми до цього? Чи готові прийняти у себе людей з іншою культурою, менталітетом? Четвертий крок — просто вийти з ринку. Названі речі — об’єктивні. З ними стикаються в інших країнах. У часи глобалізації вони можуть не оминути й нашу країну.
— Мені відомо, що після таких дискусій менеджери переконують власників підприємств, компаній у необхідності підвищення зарплат, інвестиції в автоматизацію на тих ділянках виробництва, де зайнято значну кількість низькокваліфікованої робочої сили.

До речі

Інвестиції за перше півріччя зросли на 40% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Приблизно половину коштів витрачено на розвиток аграрного сектору. Загалом в області реалізують 85 інвестиційних проектів. Вінниччину визнано найбільш комфортними регіоном для ведення бізнесу. Такі результати рейтингу «Regional Doing Business-2018».

Шість груп викликів
Проблеми регіону Валерій Коровій окреслив під час виступу на інвестиційному форумі «Вінниччина — бізнес у центрі України», що відбувся у вересні в місті над Південним Бугом. Визначив шість груп викликів.
1. Висока питома вага сільського господарства і переробної промисловості у структурі доданої вартості. Намагаємося збільшити питому вагу інших галузей.
2. Висока питома вага продажу сировини — понад 20%. Збільшити переробку. Кардинально змінять ситуацію два заводи з переробки кукурудзи, будівництво яких заплановано на 2019 рік.
3. Нестабільна ситуація на ринку праці. За прогнозами, такий процес триватиме ще не менш як 2—3 роки.
4. Недосконала логістична інфраструктура. Найперше йдеться про завантаження аеропорту, ремонт доріг, будівництво складів.
5. Стихійна урбанізація. 50% нового житла у Вінниці купують жителі сільської місцевості. Як правило, для своїх дітей. Вкладають кошти не у розвиток села. Хочуть кращої долі для дітей. Чому не будують в селі? Бо не бачать перспектив. Це об’єктивний процес. А для міста додаткове навантаження на соціальну інфраструктуру.
6. Енергозбереження. Технології дорогі, мають тривалий період окупності. Одна з тенденцій — повернення до використання природного газу. Хоча частину об’єктів і житла переведено на альтернативне паливо. Проте зростає зарплата, і люди повертаються до використання газу замість альтернативного палива.

 

ДОСЛІВНО

— Не буду просити вас підвищувати платню трудівникам. Ви самі це зробите. Влада й надалі «накачуватиме» регіон інвестиціями. Інвестори роблять ринок конкурентним. Працювати підуть до того, хто більше платить, або поїдуть за кордон.

Валерій КОРОВІЙ під час дискусії із підприємцями на засіданні Бізнес-клубу, вересень 2018 р.

 

ДОВІДКОВО

У серпні в середньому в області заробіток одного працюючого становив майже вісім тисяч гривень (на 29,5% більше порівняно з серпнем 2017-го). У сільському господарстві — 8.339 грн (на 31% більше); у промисловості — 9.369 грн (на 27% більше); будівництві — 8968 грн (на 39% більше). Вперше зафіксовано перевищення рівня зарплати в сільському господарстві над середньообласним показником.

 

ЦИТАТА

— Потужне конкурентне середовище, яке вдалося створити спільними зусиллями обласній і міській владі Вінниці, — це привабливий чинник, що дає можливість бізнесу комфортно працювати в нашому регіоні.

Валерій КОРОВІЙ в інтерв’ю для «Голосу України».

 

Підготував власний кореспондент у Вінницькій області Віктор СКРИПНИК

Всі статті рубрики На головну