Полтава:
В обласному центрі влаштували традиційний, останній цього року, День передплатника. Як і завжди, його організаторами стали працівники тамтешнього поштамту та Полтавської дирекції «Укрпошти».
З огляду на погоду дійство відбувалося не на звичному місці — біля поштамту, а в головній залі останнього. На зустріч зі своїми читачами, реальними й потенційними передплатниками, прийшли журналісти та видавці місцевих і всеукраїнських періодичних видань. Оскільки цьогорічна передплатна кампанія вже завершується, то до столиків поштовиків, які оформляли квитанції на отримання газет і журналів у першому півріччі наступного року, шикувалися черги (на знімку) тих, хто звик відкладати потрібні справи, як то кажуть, до останнього. Або лише тепер зміг нашкребти суму, необхідну для того, щоб не розлучатися з улюбленим виданням і надалі.
Коли врахувати, що зазвичай ідеться про немолодих людей, переважно пенсіонерів, то таке «домашнє завдання» виявилося для них, м’яко кажучи, непростим. Надто з огляду на постійне подорожчання найнеобхіднішого — продуктів, ліків і «комуналки». Дехто зі співрозмовників, які підходили до інформаційного стенда «Голосу України», зізнавалися відверто: вони б і раді передплатити те чи інше видання, та свою більш ніж скромну пенсію вже розпланували на ще нагальніші витрати буквально до копієчки...
Водночас більшість збагачених життєвим досвідом людей погоджувалися з тим, що «відриватися» від надійних джерел інформації, зокрема й друкованих, таки не варто за будь-яких обставин. Особливо сьогодні, коли за лічені місяці до президентських виборів потенційний електорат бомбардують недостовірними чи перекрученими повідомленнями, пропагандистськими заморочками або й відвертою брехнею наші телеканали, більшість яких належать олігархам. Ще менше об’єктивності в газетах-одноденках, власне, агітках кандидатів або їхніх груп підтримки, які роздають безплатно.
У розмові з автором цих рядків один із полтавців поважного віку зазначив, що така ситуація в інформаційному просторі нагадує йому кімнату кривих дзеркал. Та якщо згадані «оази» спотворення реалій покликані тішити та смішити відвідувачів, то в реальному житті після постійного перегляду таких «телекартинок» потім найчастіше доводиться сміятися на кутні... Водночас відсіювати зерно від інформаційної полови та розпізнавати ті «криві дзеркала» нерідко допомагають саме серйозні видання, зокрема й «Голос України».
Фото автора.
