Верховна Рада України прийняла Закон «Про оголошення природних територій Куяльницького лиману Одеської області курортом державного значення».
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Довжина лиману — 28 кілометрів. Середня глибина — приблизно метр. Максимальна ширина — 3 км. У нього впадає річка Великий Куяльник. У районі лиману — найнижча точка України — мінус п’ять метрів від рівня моря. У літературі слов’янських народів нинішні одеські лимани згадуються як Солоні озера.
Історичний факт: 1904 року в куяльницькій грязелікарні за сезон пролікувалися 40 тисяч осіб.
— Цей документ стосується унікальних територій на Одещині біля Куяльницького лиману. Фактично це українське Мертве море, яке ми можемо втратити, якщо терміново не надамо цим землям статус курорту державного значення... Цей законопроект не містить жодного політичного підтексту — ми маємо об’єднатися навколо наших цілющих територій, якими сьогодні не користуємося і які є золотою жилою, здатною приносити кошти не тільки Одеській області, а й Україні загалом, зміцнювати наш імідж як туристичної країни. Нині ця територія більше нагадує чи то смітник, чи то будівельний майданчик — там відбувається стихійна забудова, тому жоден інвестор не хоче вкладати в цю територію гроші, — пояснила секретар Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Ганна Романова, представляючи законопроект № 8502 у парламенті.
Вона також наголосила, що завдяки цілющим властивостям цей курорт зможе стати здравницею, де лікуватимуться українські військові, які повернулися із зони проведення ООС.
Зазначається, що закон сприятиме ощадливому й раціональному використанню унікальних природних лікувальних ресурсів Куяльницького лиману та забезпеченню їх належної охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань і відпочинку людей.
Прийнятим документом затверджуються межі округу й зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курорту Куяльник. Так, загальна довжина меж округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони становить 359600 метрів.
Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.
Бальнеологічний курорт світового значення на берегах Куяльнику називають українським Мертвим морем. Висока концентрація солей у воді, цілющі грязі перетворили лиман на природну здравницю. Тут проходили курс лікування члени багатьох королівських родин Європи, державні діячі, космонавти, керівники СРСР.
Солоні води лиману, відірвавшись від моря, ущільнювалися в ропу — насичений соляний розчин. Своєрідність лиману ще й у тому, що на дні залягли шари мулових грязей. Вони містять безліч різноманітних мінеральних і органічних речовин. Складні хімічні процеси й робота різних бактерій надали муловим грязям безцінних лікувальних властивостей. Немов у гігантській лабораторії, точніше, на підводному хіміко-фармацевтичному заводі, на дні безупинно виробляються ці грязі. А за якістю, цілющою дією вони стали чи не світовим еталоном. Сульфідно-мулові куяльницькі грязі сприяють зменшенню запальних процесів, зміцнюють імунітет і відновлюють функції ушкоджених органів та систем організму. Ропа лиману також має лікувальні властивості, а мінеральна вода «Куяльник» допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
У минулому Куяльницький лиман, як і Хаджибейський, був затокою Чорного моря. Вважається, що на прилеглій до Куяльнику Жеваховій горі розміщувалося прадавнє поселення, а на березі лиману була одна з пристаней жвавого торговельного шляху з Києва ріками Рось — Південний Буг — Кодима — Куяльник до берегів Болгарії й Греції. Перевага цього шляху полягала в тому, що навантажені товарами човни йшли до Чорного моря, оминаючи Дніпровські пороги.
Сьогодні українське Мертве море повільно рухається до статусу «солоної калюжі». Тут незаконно видобувають пісок «чорні копачі». Удень і вночі екскаватори вантажать його на самоскиди, які розвозять будівельний матеріал по всій Україні. Це погіршує екологічну ситуацію — зокрема, на схилах багато гнізд птахів, які страждають від дій «піскових» браконьєрів. Час від часу правоохоронні органи влаштовують рейди в незаконні кар’єри, вилучають пісок.
Активізувалися браконьєри, які ведуть незаконний видобуток піску у верхів’ях Куяльницького лиману. Вони повністю перекрили устя річки Великий Куяльник дамбою. Якби не увага громадськості до «піщаних» браконьєрів, то видобуток піску залишився б непоміченим, а в один далеко не чудовий момент Куяльник висох би повністю. Щодо єдиного промислового кар’єра, то необхідно зазначити, що перебуває він за 15 км від лиману, в районі села Адамівка. Можливо, і ця побудована видобувачами піску дамба, що перегородила річку, відіграла свою роль в обмілінні водойми.
Крім того, на лимані добувають цілющі грязі, які потім продають за межами України під виглядом грязей з Мертвого моря і які входять до складу косметики Мертвого моря. Грязі видобувають промисловим способом — екскаватори черпають їх із ділянок дна, які оголилися, на глибині до півтора метра.
Шляхи порятунку цілющої водойми вчені з Одеського екологічного університету бачать в упорядкуванні стоку річки Великий Куяльник, припиненні незаконного видобутку піску й створенні ландшафтного парку навколо лиману. Проблема знищення унікального курорту стала настільки гострою, що занепокоїла український парламент. Зокрема, в 2009 році в Генеральну прокуратуру України було спрямовано депутатський запит про притягнення до відповідальності осіб, причетних до знищення Куяльницького лиману. У результаті порушено кримінальні справи за фактами незаконного видобутку корисних ресурсів, порушників притягнуто до адміністративної відповідальності.
Є в екологів і вісники перших перемог. Зокрема, завідувач секції хижих птахів Одеського зоопарку Віктор Пилюга відзначає появу в акваторії лиману нових птахів. Приміром, мартинів звичайних і куликів. Орнітолог каже, що це свідчить про появу корму для них — різних безхребетних, яких тут не було протягом останніх років через посуху й солоність. Тобто Куяльник повертається до свого звичного життя.
Зроблене, як запевняють учасники проекту, лише початок. А от у найближчій перспективі — розчищення рік, що живлять Куяльник, і знесення дамб, побудованих місцевими жителями для своїх потреб.
Є й противники таких перспектив. «Люди втратять джерела води, а держава навряд чи зможе забезпечити необхідну кількість артезіанських сердловин для потреб тих, хто живе уздовж рік, що живлять лиман. Тому знесення незаконних дамб може спричинити важкі наслідки», — вважає еколог і краєзнавець Дмитро Жданов.
Підготував В’ячеслав ВОРОНКОВ - наш власний кореспондент в Одеській області
