«Кажуть: батьки — то наші крила. Мені неймовірно поталанило: я маю прекрасні, сильні крила! Я і двоє моїх братів. І 2018 рік запам’ятається нашій родині дуже важливими ювілеями: 3 листопада відзначила своє 80-ліття мама Ольга Наумівна, а 22 грудня — тато Володимир Данилович ОСІПЕНКО (на знімку)!
А разом вони вже більш як півстоліття!
У столицю батьки потрапили у далекі 1960-ті з Київщини (тато — з Макарівського, мати — з Білоцерківського району). Приїхали вчитися і працювати. Тут зустрілися і покохали один одного. Тут народилася міцна сім’я та ми — троє дітей. На їхню долю випало немало випробувань, але коли приїжджаю до них, щоразу дивуюся їхньому завзяттю, енергійності та гостинності! Я пишаюся своїми батьками!
Мамо, ти берегиня нашого роду. Твоя мудрість, доброта, невтомність, почуття гумору й оптимізм є прикладом не лише для мене. Ти маєш велике серце і сильний характер, який успадкувала й твоя онука. Здогадайтеся, хто ще змалку навчив її вишивати, ліпити смачнющі вареники, готувати неперевершений український борщ?
Мама — чудова господиня, невтомна трудівниця. Понад 20 років працювала на Київському авіаційному заводі (шкідливе виробництво, де здоров’я руйнували шум і вібрації), потім економістом. Уміє вишивати і в’язати, смачно готує і гарно співає. Знає старовинні рецепти страв, лікарські рослини. До неї приходять за порадою або й просто вилити душу. А стежка на город — справжня квіткова алея! У погребі повно заготовок, а на кухні завжди пахне смачненьким. І в цьому теж я беру приклад з неї...
Батьку мій рідний! Дякую за твоє слово... Воно зцілює духовно і фізично. Піднімає з колін і надихає. Ти навчив мене прекрасного. Музика, фотографія, природа, спорт, техніка, книги. Все це я люблю завдяки тобі. І саме ти привів мене в музичну студію, де я п’ять років вчилася гри на баяні...
Тато дуже любить тварин і природу у всіх її виявах. А ще — читати, особливо мемуари, воєнно-історичну та технічну літературу. Майже напам’ять знає історію Першої та Другої світових війн. Плекає величезну бібліотеку. Мабуть, тому я почала свій трудовий шлях у книгарні. А батько починав на ВО «Електронмаш», став бригадиром, потім старшим інженером. Ремонтував і налагоджував обчислювальну техніку. Отримав дві вищі освіти. Як винахідник-раціоналізатор має бронзову медаль на ВДНГ СРСР.
У скрутну хвилину ви завжди поряд із нами, вашими дітьми та онуками. Підтримуєте порадою, теплим словом. І це потрібно нам! Завдяки вам я точно знаю, що справжнє кохання існує! Вся наша родина вітає вас! Хай лихо оминає, а здоров’я тільки додається, аби ви разом зустрічали ще й своїх майбутніх правнуків!
Світлана ОРЖЕВАЛЬ.
