Люди завжди нарікали на час, у який їм випадало жити. А мудреці радять повірити в те, що хорошими є кожна мить, і всі події — сумні чи радісні, чогось нас навчають. Наші предки розрізняли час людський і час Божий, які мали різні якісні виміри, перший — короткий і метушливий, другий — вічний і спокійний. Щоб вийти з-під влади людського часу, потрібно частіше тримати думки, душу біля вічного. До вічного належать віра, любов, милосердя — саме ці почуття і роблять нас власне людьми. Стає ще більш значимим головний зміст Різдва — оновлення світу через сходження на землю Спасителя, творення нового часу та простору кращої якості за участю самої людини, звеличення мирної праці, родини в умовах воєнного сьогодення.

У зимові Святки оселі і вулиці прикрашені гарно вбраними ялинками. За біблійним переказом, посеред раю стоїть Дерево життя, яке стереже Архангел з вогняним мечем, забороняючи людям, які згрішили, повернутися туди. Але з безмежної любові до свого творіння Бог, ставши людиною, сам зійшов на землю, щоб повернути людям те, за чим так сумує душа — втрачений рай, подарувати їй чудесну можливість знову бути поруч з Ним. На честь цієї події — Різдва Христового і виник звичай прикрашати деревце — символ Дерева життя. Верхівку ялинки традиційно вінчає зірка — символ Вифлеємської зорі. Промені цієї зірки колись привели в печеру до новонародженого Христа волхвів та пастухів, об’єднавши багатих і бідних, простих і мудрих.
Усі ми на цьому світі лише Божі діти, відмовляючись від небесного батьківства через надмірне тяжіння до земного — влади, слави, багатства, стаємо сиротами. У труні немає кишень, на той світ понесеш лише те, що пристало до твоєї душі. У такій системі моральних цінностей українського селянина далекий Вифлеєм був близьким і знаним. Готуючись до зустрічі Різдва, всі розучували колядки. Пам’ятаю ще з дитинства слова однієї з них, почутої від бабусі: «Ой над Вифлеємом сіяє звізда, там Діва-Мати Сина рождає, малеє дитя». Учасники різдвяних вистав шили костюми, робили Вифлеємську зірку, шопку (скриньку, що символізувала ясла, в яких народився Христос).
Різдво — це не тільки смачні страви, веселі забави, а ще й гарне спілкування. Добре слово було у цей час найкращим дарунком. Духовне Боже слово звучало на святковому богослужінні. У святкових величальних піснях — колядках, під вікнами хати чи у світлиці спочатку славили Христа, а потім величали працелюбність господаря, мудрість його дружини, красу доньок та відвагу синів. Співали про те, що Пречиста Богородиця, святі Василь, Ілля сходять у цей час із небес, щоб допомогти простому люду.
Стан Всесвіту на момент Різдва — «Слава у вишніх Богу, на землі мир і в людях благовоління», описаний в Біблії, був зрозумілий нашим предкам. Про це свідчать численні народні перекази, звичаї, традиції. Напередодні свята спочатку турбувалися про інших — несли вечерю хрещеним батькам, дідусям та бабусям, вдовам, сиротам і лише після цього, дочекавшись появи на небі віщої зірки, сідали до святкового столу у родинному колі. Свято об’єднувало людину і Бога, живих та померлих, особу і колектив, «зшиваючи» докупи полотно буття, пошкоджене тривогами і страхами, горем чи злиднями. Творець сходив на землю, щоб підтримати людину, відкривши їй шлях до Себе — до богорівності. Світ оновлювався, наповнюючись радістю, світлим теплом Вифлеємської зірки.
Вічне і завжди нове та незбагненне таїнство приходу Творця у створений Ним світ, втілення безмежного в обмеженому, вічного у короткочасному назавжди закріпило за святом Різдва ореол чудесність. Цю чудесність найбільше відчувають діти: чиста дитяча душа ще не втратила своговнутрішнього зору. Втім, для кожного завжди існує можливість повернутися: до первозданної чистоти почуттів, з’єднання духовного з матеріальним. Зійшовши на землю, Христос не лише змінив відлік часу, а і його якість. Наш вибір проживати власне життя з Богом наповнює його любов’ю, даруючи кожному можливість створення персонального доброго часу, незалежного від суспільних реалій.
Христос народився! Славімо Його!

Галина БОНДАРЕНКО,
провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського.