Традиції та звичаї українців — це святині, які нинішньому поколінню слід берегти та відроджувати. Саме така мета стоїть перед фестивалем «Вифлеємська зіронька». Цей захід, за підтримки народного депутата Василя Петьовки, популяризує колядки в Рахівському й Тячівському районах уже дев’ятий рік поспіль.
Днями фестиваль розпочався в Ясінянській загальноосвітній школі № 2. У ньому традиційно беруть участь вихованці дитсадочків та учні початкових класів.
«Вифлеємська зіронька» в Ясіні завжди колоритна і яскрава. Малеча, вбрана у святковий гуцульський одяг, колядує, демонструє цілі вистави. Про початок дійства традиційно оголосили трембіти. Виступи колядницьких гуртів були феєричними. Аплодисменти звучали постійно. Діти щедрували і колядували, виконували давні й сучасні співанки, доповнювали виступи запальними танцями, дзвінким багатоголоссям народних музичних інструментів. А залишали актову залу учасники колядницьких гуртів із солодощами та подарунками. Фестиваль «Вифлеємська зіронька» продовжили в селищі Великий Бичків.
На знімку: так весело і завзято вміють колядувати лише маленькі гуцули...
Василь НИТКА.
Фото прес-служби народного депутата Василя Петьовки.
Закарпатська область.
До слова
Старий Новий рік почали відзначати в Україні з 1918-го після переходу царської Росії з юліанського календаря на григоріанський. Через це всі свята були перенесені на 13 днів. Також до переходу на григоріанське літочислення в день старого Нового року відзначали Василів день. А 13 січня — Щедрий вечір (щедрий, бо заведено було накривати пишний стіл). Дівчата ходили по хатах і щедрували. Щедрувальники вітали всіх із прийдешнім святом, бажали багатства, здоров’я і благополуччя. А вже на сам старий Новий рік 14 січня по хатах родичів, сусідів і знайомих починали ходити хлопчики-посівальники. Зерно посівальників не можна було вимітати до заходу сонця. Посівальників частували фруктами та іншими гостинцями, пізніше їм почали давати гроші, частину яких вважалося правильним пожертвувати церкві.
