На честь одного з найвидатніших мислителів України і всієї Центральної Європи, публіциста, філософа, теоретика й ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова у Києві, на фасаді будівлі Укрінформу, відкрили меморіальну дошку. За часів гетьмана Скоропадського, із травня до листопада 1918 року, Донцов був головою Українського телеграфного агентства, історичним спадкоємцем якого є Укрінформ, і одночасно очолював Державне бюро преси, яке координувало діяльність друкованих видань. 

Під час відкриття меморіальної дошки —  громадський діяч, літературознавець, журналіст Сергій Квіт, генеральний директор Укрінформу Олександр Харченко, голова депутатської фракції ВО «Свобода» у Київській міській раді Юрій Сиротюк (зліва направо).

 Як зазначив на церемонії відкриття генеральний директор агентства Олександр Харченко, меморіальна дошка нагадуватиме про спадщину інтелектуала, талановитого публіциста і редактора, котрий ефективно протидіяв активній інформаційній війні більшовиків проти УНР і ввів у журналістику такі стандарти, як об’єктивність і оперативність.
— У формуванні української історії та літератури роль Дмитра Донцова важко переоцінити, — зазначає народний депутат Андрій Іллєнко. — Саме такі постаті формують культуру і націю.
Дмитро Донцов народився у Мелітополі 135 років тому — 10 вересня 1883-го. Навчався у ліцеї у Царському Селі, потім на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, де активно співпрацював з українськими гуртками. Здобував освіту й у Відні — тут в університеті у 1909—1911 роках вивчав право. Блискуча освіта й знання усіх головних європейських мов дали йому змогу в 1914—1916 рр. очолювати у Берліні інформаційний центр Українського парламентського клубу. Невдовзі він стає керівником Бюро народів Росії у Берні. У 1917-му Дмитро Донцов, доктор права, повертається до Києва.
— Він добре розумів, що ніякі чужинські ідеології, ніякі чужинські доктрини не допоможуть збудувати державу, — зазначає під час відкриття меморіальної дошки голова ОУН, перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення Богдан Червак. — Тільки одна доктрина — доктрина української національної ідеї — спроможна консолідувати і об’єднати націю довкола своєї державності.
Відомий громадський діяч Сергій Квіт зауважує, що цінність спадщини Дмитра Донцова для українського суспільства в його антиімперській спрямованості й дошкульній критиці імперій, обґрунтуванні ідей українського націоналізму та незалежності України. Фундаментальна його праця «Націоналізм», видана у Жовкві у 1926 році, стає біблією для сотень і тисяч українських патріотів. Автор писав: «України, якої прагнемо, ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі. Українці без ілюзій усвідомлюють, що попри Декларації та Акти, ми живемо в окупованій ментально чужим елементом нашій Батьківщині. І те, що вона наша, а не їхня, — повинні відчувати ми і вони... поки ми не виплекаємо в собі пристрасного бажання створити свій власний світ з зовнішнього хаосу, поки «малоросійську» ніжність не заступить у нас зачіпна любов посідання, поки теореми — не стануть аксіомами, догмами, «соромливість» — не обернеться в «брутальність», а безхребетне «народолюбство» — в агресивний націоналізм, — доти не стане Україна нацією».
Перу Дмитра Донцова належить чимало творів — «Хрестом і Мечем», «За який провід?», «Росія чи Європа», «Клич доби», «Московська отрута» та багато інших. Його статті друкували в популярних часописах «Шлях перемоги», «Гомін України», «Визвольний шлях», «Вісник ООЧСУ», «Америка». І всі вони творили «людину донцовського типу». Людину, яку вела по життю любов до України і яка вчилася у Донцова, що сповідував гасло «відриву від Росії».
Учасники мітингу наголошували на тому, що Дмитро Донцов сформував цілі покоління борців за українську незалежність, серед яких Олена Теліга, Олег Ольжич, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Степан Бандера, вояки УПА. А тепер — ще й герої російсько-української війни на Донбасі.

Світлана ЧОРНА.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Більше фото тут