Під супровід милостивих запевнень чиновників про сприяння в розвитку рибництва, на Херсонщині воно від такої «турботи» дедалі більше занепадає. Відчутно «просідає» галузь і нині. Так, за 2018 рік кількість рибницьких господарств у регіоні скоротилася з 44 до 43, а обсяги товарної риби, яку вони продавали, впали з 402,8 до 376,5 тонн. До того ж водойм у нас більше, ніж у будь-якій іншій області, риби в штучних умовах регіон вирощує значно менше, ніж сусіди. Які, до речі, не можуть похвалитися такими великими площами річок, озер і морської прибережної зони. Хоча й загалом по країні перспективи на майбутнє навряд чи можна вважати оптимістичними: економічний тиск на рибницькі підприємства лише посилюється.

Вирощувати стає невигідно

Собівартість товстолобиків, білих амурів і коропів, що їх вирощують у ставкових комплексах, зростає: підвищується мінімальна зарплата, збільшується вартість електроенергії, на якій працюють насоси для підкачування свіжої води — без неї спекотним літом мешканцям рукотворних водойм просто не вижити. Та й падіння купівельної спроможності в регіоні з одним із найнижчих рівнів доходів населення теж нікуди не поділося — рибу тепер значно важче продати не на збиток собі, ніж виростити.

Сповідь простого рибовода

— Ще кілька років тому підприємці зі своїм транспортом біля ставка в чергу за свіжою рибою шикувалися. Нині оптову ціну на неї довелося знизити до мінімуму — 25 гривень за кілограм товстолобика, 40 гривень за кілограм коропа. Сам розвожу товар у магазини і на ринки, але попиту все одно немає. За одне закидання невода витягаємо п’ятнадцять тонн риби, а продати вдається максимум тонну — іншу випускаємо назад, щоб не загинула, — розповідає рибовод з десятирічним стажем Сергій Некрасов — директор приватного ставкового комплексу біля села Олександрівка Білозерського району Херсонщини. — Надлишок риби в закритій водоймі знищує природну кормову базу, отож коропа доводиться ще й підгодовувати штучно, закуповуючи у Миколаєві «пивний дріб» — відходи переробки ячменю. За три роки навіть ці відходи подорожчали втричі! Недивно, що торік ледь удалося кінці з кінцями звести — а про прибутки годі й думати. На мою думку, на попит впливає ще сезонний чинник: товарну рибу відловлювати починаємо восени. А саме в цей час настають холоди, і господарі квартир віддають більшу частину доходів за опалення, електрику та газ. Щоб не влазити в борги за «комуналку», люди зі скромними заробітками (а це більшість наших покупців) заощаджують на всьому — у тому числі й на їжі. Купують найдешевшу дрібну рибку або щось із браконьєрських уловів, або до тепла взагалі від неї відмовляються.

Факт

У січні 2019 року на ринках Херсона за кілограм свіжого коропа просили 80—99 гривень, товстолобика — 55—70 гривень. При цьому купити цілу велику рибину могли дозволити собі мало хто: грошей вистачає лише на шматочок «делікатесу» вагою в півкіло чи кілограм.

Держпідтримка залишилася на папері

Ще одним значним ударом для господарств, що розвиваються, стало стрімке зростання вартості «стартових» кормів для малька. У промислових масштабах їх у нас не виготовляють, тому ціна такої продукції «прив’язана» до вільно конвертованої валюти.

До того ж ще й збільшилося на корми мито — до десяти відсотків.

В економічно розвинених країнах намагаються всіляко підтримувати виробників смачної та корисної їжі — це ж здоров’я нації. У Польщі та Чехії, скажімо, у разі створення садкових господарств їх власники можуть розраховувати на відшкодування половини вартості тих самих кормів. А що у нас? У нас у лютому минулого року Кабмін ухвалив постанову № 107, згідно з якою вітчизняні рибоводи одержали таке ж право на бюджетну компенсацію відсотків по кредитах на розвиток, що й тваринники, садівники, виноградарі. Начебто обнадіює. Однак рік минув, а на Херсонщині жодне рибницьке господарство правом на держпідтримку так і не скористалося — навіть заявок не подавали, стверджує заступник директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Андрій Неделько. Та і який сенс влазити в борги і вкладатися у випуск продукції, яку потім неможливо продати?

Успіхи — тільки в частині малька

Єдине, що в цій ситуації радує — успіхи державних рибницьких підприємств краю. За даними того самого департаменту агропромислового розвитку ОДА, вони за рік збільшили кількість вирощеного малька з 17 до 22 мільйонів особин. Але малька на пательню не покладеш і юшки з нього не звариш. Та й вирощують його, щоб заповнити знищене браконьєрами й заморами поголів’я риби в пониззі Дніпра та інших українських річках. А скільки цих мальків виживе — залишається лише гадати.

Херсонська область.

Інформація до роздумів

У 2004 році обсяги виробництва риби в ставкових господарствах України становили 31 тисячу тонн (доповідь FAO «Fisheries and Аquaculture»). Торік, за даними асоціації «Українська аквакультурна спільнота», вони скоротилися до 16 тисяч тонн.