Пригадую, у 60-х роках в Україну приїхав албанський журналіст Альфред Зогу, щоб відвідати доньку, яка закінчила Харківський університет і одружилася з українцем. Вона працювала вчителькою математики в школі селища Яроші Лебединського району на Сумщині.
Альфред був досвідченим журналістом, володів кількома європейськими мовами, а українську почув уперше. Журналіст був вражений її інтонаціями і, спілкуючись із селянами, поставив собі завдання: вивчити українську. Бо наша мова викликала у нього тільки позитивні емоції. Своїм землякам він розповідав, що українська — наймелодійніша у світі. Альфред часто наспівував удома і в гостях ось таку пісню:
Мова — яскрава,
кольорова.
Завжди як пісня нова
І вічно молода.
Ти пісня солов’їна
Кохана Україна,
Ти в мові неповторна
І чиста як сльоза...
Альфред із захопленням згадував свою поїздку в Україну. Спромігся вивчити нашу мову, бо вона завжди викликала у нього добрий настрій.
На мою думку, гарні емоції мають дарувати і наші радіопередачі. Коли якийсь учасник чи то вистави, чи то концерту починає говорити російською, тут же накладається переклад українською і одночасно звучать дві мови. Це знижує цікавість. Слід виправити таку ситуацію, зробити так, щоб і в спілкуванні, і в теле- та радіопередачах українська мова несла лише позитивні емоції.
Алла КРИГАНОВА,
філолог.
Сумська область.
