Саме так можна охарактеризувати двотомник творів «Вірші з війни» та «100 новел про війну» відомого українського письменника, поета, художника, громадського діяча, воїна-добровольця, який одним із перших вирушив захищати кордони нашої держави від ворога, Бориса Гуменюка.

Як зізнався сам пан Борис, до 2014 року поета Бориса Гуменюка не було.

— І якби не ця війна, його б ніколи не було. І я волів би, щоб такого поета не було, і не було цієї війни. Але якщо ця війна вже є, і ця війна вросла в мене, я писатиму про війну, я сакралізуватиму українського солдата, — сказав він під час нещодавньої презентації двотомника в музеї літератури.

Утім, слід зазначити, що Борис пише і прозу. Був навіть намір написати роман. Як зізнався Борис, уже була навіть робоча назва — «Батальйон». Проте робота якось відклалася, мабуть, ще не все з фронтових буднів переосмислено.

Відомий письменник і видавець Михайло Слабошпицький наголосив, що коли з’явилися перші вірші з війни Бориса Гуменюка, було зрозуміло, що це інша література. «Це поезія, яка втікає в прозу, у сувору правду нашого нинішнього життя. Це важливо не тільки тим, що з’явилися грандіозні тексти, а ще й тим, що це є приклад, як ми маємо говорити сьогодні. Він цілковито відповідальний за те, що відбувається на війні. Це той випадок, коли, втікаючи від правил, він пише свої правила, які стають загальними».

Керівник Театру української традиції «Дзеркало» Володимир Петранюк розповів, що актори в їхньому театрі вже давно розмовляють цитатами з Гуменюка, і зазначив, що в його жорстокій поезії — весь Гуменюк, і так написати міг лише він, особливо це стосується «Заповіту».

Варто зазначити, що Борис Гуменюк воював у батальйоні ОУН. Тож на презентацію завітали його друзі, побратими. Водночас провідник ОУН Богдан Червак провів паралелі, коли в далекому Відні 1929-го патріоти України створили ОУН. «І от уже 90 років ми на передовій. Нині ж триває третій і, сподіваюсь, останній етап визвольних змагань. І саме Борис показав у своїх творах тих українців, які творять сучасну Україну і в середовищі яких є він сам».

Водночас товариші Бориса наголошували, що навіть не можуть збагнути, коли Борис пише, адже він веде активне громадське життя: він сперечається з міністрами і обстоює права наших воїнів, він опікується сім’ями, які втратили годувальників, він збирає допомогу і відправляє її на схід...

А ще, як з’ясувалося, Борис пише картини. Вони теж були представлені під час презентації. Утім, варто зазначити, що картини зовсім не схожі на його жорстку і реалістичну поезію — тут суцільний позитив. Каже, прорвало на таку творчість його вже після війни. Мабуть, це така своєрідна захисна реакція від того, що довелося побачити.

І дай Боже, щоб як пише поет у своєму «Заповіті», там, де нині точаться бої, якомога скоріше було засіяне поле, «жайвір у небі... і багато-багато квітів, і бджола над кожною квіткою». Хочеться вірити, що незабаром так і буде, а поезія Гуменюка застерігає ніколи не забувати тих, хто несе нам мир.

Фото автора.