Коли йдеться про Цвітну, як називають у народі село Цвітне Олександрівського району, згадується, насамперед, кераміка. Адже будь-яка розповідь про історію українського гончарства немислима без згадки про місцевих майстрів. Уже наприкінці ХІХ — початку ХХ століття цвітнянський глиняний посуд продавали не лише в різних куточках України, а й, наприклад, Молдови... Недарма торік у гончарній столиці України Опішні, що на Полтавщині, відкрили Національну виставку творів кераміки Цвітнянського гончарного осередку!
Днями Цвітна знову привернула увагу любителів народної творчості та науковців. Але вже іншим культурним дивом. Місцевий фольклорний колектив, до якого входять працівники Будинку культури, хлібороби, пенсіонери, школярі минулої неділі відновили тамтешній старовинний весільний обряд (на знімку).
«У Цвітній насамперед слід систематизувати і вивчати кераміку. Втім, не гончарством єдиним! Варто спробувати охопити весь культурний шар цього багатого на мистецькі таланти регіону», — вважає викладач педуніверситету ім. Володимира Винниченка, художник-кераміст, дослідниця цвітнянських осередків народного гончарства, співорганізатор першої виставки «Цвітне. Гончарство» та автор однойменного каталогу Лариса Кулініч.
Кажуть, за кордоном цілі населені пункти небідно живуть виключно з іноземного та внутрішнього туризму, показуючи за гроші далеко не кращі від наших (не такі стародавні, яскраві й барвисті!) обряди, паралельно продаючи місцеві кустарні вироби. Втім, як не прикро, вітчизняна туристична галузь нерідко закінчується там, де починаються наші дороги. Точніше — бездоріжжя. А тим часом людям на Кіровоградщині є що показати, є чим пишатися.
Федір ШЕПЕЛЬ.
Фото автора.
