Жодна людина не народжується для війни. Але коли на рідну землю приходить лихоліття, за повісткою йдуть у військкомат і чесно виконують важку та небезпечну ратну працю. Так у 2015 році зробив відомий нині на Підгаєччині Юрій Пухайло (на знімку).

Народився Юрій Йосипович у звичайній сільській родині в селі Бурдяківці Борщівського району. Після закінчення школи вступив у Бучацький радгосп-технікум на спеціальність «агроном», бо вирішив присвятити себе праці на землі.

Далі була нелегка армійська служба. У 1991-му його військову частину кинули в Нагірний Карабах. Тоді там тривала справжня війна між вірменами та азербайджанцями. Тож пороху понюхати довелося ще юнаком.

Повернувшись, працював у сільськогосподарському підприємстві на Борщівщині. А відтак став майстром виробничого навчання та агрономом Підгаєцького училища. Одружився з вчителькою Ольгою Василівною. Раділи народженню двох синів Тараса й Олександра. Доклали чималих зусиль, щоб поставити їх на ноги. Це було надзвичайно складно, бо зарплати вчителів були мізерні.

Коли у 2013 році вибухнув Євромайдан, спалахнула надія, що безпросвітна українська ніч закінчується. Пан Юрій був на Майдані в найнебезпечніші дні — в 9-й сотні самооборони. Став свідком великого духовного підйому нації, героїзму та самопожертви.

А далі — війна з Росією. Рідній армії на Підгаєччині допомагали всі, хто чим міг. Була світла віра в швидку перемогу. Все перекреслили Іловайська трагедія, донецький аеропорт, Дебальцеве... Стало зрозуміло — війна затягнеться.

У 2015-му Юрія Йосиповича призвали у 43-ю артилерійську бригаду водієм. Про ратну службу розповідає неохоче, боїться засмутити маму, яка довго не знала, що її син їздить по сірій зоні між нашими та ворожими блокпостами.

Пан Юрій зауважує, що в період його служби та більшу частину часу перебування в АТО все трималося на волонтерах. Лише в середині 2016-го українська військова логістика більш-менш налагодилася.

У 2016 році Юрій Йосипович демобілізувався і повернувся до праці в Підгаєцький аграрний ліцей. Проте продовжив волонтерити, хоч визнає, що нині це робити значно важче, бо люди дуже збідніли.

Головними помічниками є діти. Так, учні Гнильченської школи І—ІІ ступенів та Підгаєцької гімназії імені Паславського нещодавно передали дві маскувальні сітки у Волноваху. Учні ліцею своїми заготовками допомагають «Кулінарній сотні» з Херсона, яка виготовляє сухі борщі для фронту. А ще роблять натуральні домашні соки для бійців, збирають кошти для лікування поранених.

Та попри всі складнощі пан Юрій не бачить себе і свою родину поза Україною. Він щиро вірить у світанок. Поки що він прохолодний, імлистий, з колючою росою. Та імлу, яка ще застилає майбутнє, скоро розжене потужне сонячне проміння довгого та погожого дня.

Ярослав БОРСУК.

Фото надано автором.

Підгайці Тернопільської області.