Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.

У молоко чого тільки не домішують... або Чому домашні сир і сметана втрачають довіру споживачів

Останнім часом побільшало скарг на молоко, яке під виглядом якісного домашнього продається на ринках. Навіть не беручи до уваги звернення від тих, хто наважився купити його з рук на трасі чи посеред вулиці, маємо тривожний симптом: стратегічна селянська продукція втрачає довіру. І тут традиційна реакція з ноткою образи трударя на лінивого городянина: «То й пийте те, що продають у магазині!» — не проходить. Оскільки йдеться не лише про безневинний копійчаний обман покупця, а почасти ще й про замах на його здоров’я.

Вода, крохмаль, сода, аміак, пральний порошок — разом «натурпродукт»

Варто сказати, що Кіровоградщина поки що не настільки зневажила традиції якості і добропорядності, щоб геть відмовитися від споживчого стандарту. Рівень урбанізації населення тут значно скромніший, ніж у промислових регіонах, тож виробників сільгосппродукції в розрахунку на потенційного покупця молока (яєць, сала...) більше, ніж в Київській чи Дніпропетровській області. Але й тут «хіміки» серед селян трапляються. Що вже казати про «перекупок», даруйте — дистриб’юторів?! Очевидний доказ їхньої «творчої» активності — ситуація на ринку молока і відповідної продукції.

Зазвичай зима трохи обмежує і наші молочні апетити, і кількість продукції від корівки суворими біологічними реаліями — круторогі брали «декретну відпустку», а потім ще й просили зачекати, поки поставлять на ноги теляток. Але... зверніть увагу на цікавий факт: попри скорочення поголів’я у приватних господарствах, попри те, що в багатьох доїння давно припинили, молочні ріки не пересихають, а сирні терикони на ринках, якщо й зменшилися, то ледь-ледь. Не кажучи вже про кіоски, які жваво торгують «молочкою» і в свята, і у вихідні. Складається враження, що дійна череда зростає і розмістили її десь поруч, у якомусь із дворів між багатоповерхівками, а переробний цех встановили чи то в бойлерній, чи то в покинутому приміщенні колишньої ощадкаси. І тепер не треба далеко ходити з відром. «Доїння вже почалося — ставайте в чергу!» — гарне було б гасло для цієї мережі.

Тим часом контролюючі органи, традиційно зациклені на ринках Києва, фіксують небачене розширення арсеналу хитрощів від реалізаторів молока. Раніше недобросовісні продавці лише розводили його водою, а тепер так само чесно дивляться вам в очі, але вже після значно складнішої процедури. Частіше додають соду або аміак — щоб довго не скисало. Нерідко зняте молоко, з якого вже вибрали вершки, видають за незбиране (хто там перевірятиме ту жирність?!).

Та все-таки, попри ризики, багато кому молоко з ринку видається натуральнішим.

Проте... Між ринком і магазином — вибір іще той. Молочні продукти з базару грішать кишковою паличкою та бактеріями, які гинуть при термічній обробці. Натомість серед магазинної «молочки», завдяки досягненням промислової (хоч як крути, а законом не забороненої) хімії, можна зустріти цілковиту підробку. Хитрощі допомагають виробникам здешевити продукцію і поборотися за худий гаманець українського споживача.

Те саме і з сиром, який купуємо, аби зміцнити кістки та імунітет. Часто виробники «втюхують» нам пальмову олію з ароматизатором молока, додаючи крохмаль... Слава Богу, так роблять не всі. Однак раніше на подібний трюк наважувалися лише напівлегальні цехи, а сьогодні баба Галя сама собі і завод, і держава, і закон. Ми ще покладаємося на її совість (в країнах об’єднаної Європи давно розпрощалися з подібними сентиментами) і часто нам таланить — купуємо смачну бринзу, якісне масло, молоко, яке беззастережно даємо дитині... Так, ми досі будуємо свої ситуативні правила гри — купуємо у знайомих, довіряємо тим, кому довіряють сусіди. А є ще логіка. Покладаючись на неї, голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський зазначає: «За рік молочна галузь випустила продукції приблизно на 30 мільярдів гривень. Вартість виробленого у тіньовому секторі досягла дев’яти мільярдів. Чи є перспективи у молочної галузі в Україні? Безумовно, є. Треба цей тіньовий ринок прикрити. Але для цього необхідно мати політичну волю і державну систему, яка базуватиметься на моральних принципах. У такому разі це молоко «перетече» до легального ринку. Я стверджую, що купувати молочні продукти на базарі — шкодити своєму здоров’ю. Сьогодні той, хто реально виробляє вдома продукти зі свого молока, потрапити на базар не може — у нього немає часу і коштів. Він тримає дві корови, надоює щодоби 12—15 літрів молока, з них може зробити півкілограма масла чи кіло сиру. Чи поїде продавати їх на ринок? Ні. Їх заберуть перекупники...»

Порядний фермер — «хіміку» не товариш

Зі свого досвіду знаю, що селянин-виробник для базару таки час знайде. Інше питання — чи сам продаватиме привезене молоко до останнього літра. Якщо «дистриб’ютор» запропонує купити всю партію одразу, то більшість, мабуть, погодяться. На щастя, не всі. Приміром, Валерій Павлович і Ольга Борисівна Унраіни з Лозуватки Кропивницького району, щоб не здавати молоко гуртовикам по чотири-п’ять гривень, самі їдуть до покупця. З того й живуть — підняли хату, купили тракторець, допомагають дітям. Люди знають, що їхня продукція — високої якості. Від цього напряму залежить рентабельність родинного господарства.

— Серед тих, хто тримає худобу, більшість — порядні люди, — стверджує мешканець Губівки Компаніївського району, сільський фельдшер Анатолій Кучмистенко. — Але декому лаври Менделєєва не дають спокою. Хоча підробляють ту саму молочну продукцію посередники доволі просто, безхитрісно. Наприклад, щоб молоко не скисало, додають у нього соду. Формула, звісно, зміниться, але шкоди для здоров’я від того не буде (хоч це втішає! — Авт.). Гірше, коли додають антибіотик, приміром, левоміцетин...

Існує практика й щодо здешевлення виробництва сиру, щоб задурно заробити на ньому. Беруть у гуртовиків значну кількість сирної маси. Кіло виходить десь гривень двадцять. Потім купують кілограми зо два якісного сиру. Притрушують ним зверху оте збіднене на якість або перемішують і видають за добрий цільний продукт. Як людину, котра утримує корів і намагається все робити по совісті, мене такі маніпуляції ображають. Як лікар можу сказати, що є і значно гірші (у плані наслідків для здоров’я споживача) способи заробити на продовольчому ринку. А городянам треба пам’ятати, що чесний продавець — не завжди симпатична жінка чи приємний хлопець.

Олег ШВЕРНЕНКО.

Кіровоградська область.