Важко визначити, з чого краще розпочати розповідь про Олександру ДЕРЕНОВСЬКУ (на знімку): з її ляльок чи з витинанок? У культурно-мистецькому проекті «Із сонцем за плечима», презентованому в Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Дмитра Чижевського, були представлені обидва напрями діяльності майстрині: на тлі великої філософської витинанки «Світобудова» демонструвалися й своєрідні текстильні іграшки.

— Я була приємно здивована, що автор проекту Олена Мединська, розкриваючи чарівний світ української народної іграшки, побачила в моїх цілком сучасних виробах одну з ланок еволюційного ланцюга, котрий починався ще з трипільських брязкалець (реконструйованих для виставки майстринею Вікторією Пухиндою) та народних ляльок-мотанок, — розповідає член Спілки народних майстрів України пані Олександра. — Кілька років я перебувала в декретній відпустці, бавила двох своїх дівчаток. От і розважала їх, виготовляючи власноруч малесеньких лялечок. А для них — мініатюрні одяг, предмети побуту й, нарешті, житло. Так і з’явилися яскраві розкладні диво-сумочки у вигляді хатинок в українському стилі. Нині це більш широкий проект «Чарівна бричка».

А витинанки завжди були в моєму житті. Відтоді, як мама ще в Саврані, що на Одещині, де я й народилася, бавила мене так званими хороводами. Вирізала зі складеного паперу якусь фігурку, розгортала — а їх уже цілий хоровод. Тож іще в шкільні роки моїм улюбленим відпочинком було виготовлення паперових витинанок. Коли стала студенткою факультету мистецтв Кіровоградського (нині — Центральноукраїнського) державного педуніверситету імені Володимира Винниченка, у місті на Інгулі й далі «гралася в дитинство». А заявити про себе з’явилася нагода завдяки моїм викладачкам Ларисі Гарбузенко й Наталії Федоренко в березні 2005 року на першій персональній виставці «Ажурні думки». Відгуки у ЗМІ тоді мене дуже надихнули: «Виставка витинанок молодого майстра Олександри Дереновської відкриває глядачу світ натхненного зачарування. Нестандартні художні образи, високий рівень технічного виконання творів, досконало підібрана кольорова гама — у цьому її безперечний успіх».

На I Міжнародний фестиваль «Українська витинанка» у вересні 2011-го в Могилеві-Подільському я потрапила попри значні труднощі (старшій доньці Маринці було тоді всього лише вісім місяців) та тільки завдяки підтримці батьків і чоловіка. Тоді на сайті «Українська витинанка» повідомили: «Це Олександра Дереновська — викладач педуніверситету з Кіровограда. Вона приїхала на свято разом із чоловіком та 8-місячною донькою Мариною. Це дівча витримало все: поїздки, сходження на скелі, ярмарки, виставки, і, уявіть собі, ми майже не чули невдоволення з її боку. Її присутність на святі надала всій цій події атмосфери щасливої родинності. А якби ви бачили, які витинанки вирізає Саша!»

Там Олександра познайомилася з такими метрами української витинанки, як Василь Корчинський, Тарас Крамаренко та іншими. Поспілкувалася і з майстринями з Литви — Лаймуте Федосєєвою та Одетою Туменайте-Браженене. Пізніше перша потрапила до Книги рекордів Гіннеса за найдовшу в світі витинанку, а друга вражала дивами майстерності у телешоу «Литва має талант».

За словами пані Олександри, найбільше на її творчість впливає музика. Бо вся її родина завжди нею жила. І майстриня, і її брати закінчили музичну школу. Тому й витинанки нерідко виходять музичними. Інколи називаються, як народні пісні. Одна — у вигляді виноградної лози, що переплітається з нотним станом. Останнім часом на витинанках вона зображує ляльки-мотанки, писанки...

Як викладач факультету мистецтв педуніверситету, Олександра заохочує своїх студентів до волонтерського проекту «Book & Art weekend у дитячій бібліотеці», проводить зустрічі студентів із дітьми в обласній дитячій бібліотеці імені Тараса Шевченка, де майбутні вчителі показують дітям зразки творчої праці, прищеплюють маленьким читачам любов до образотворчого мистецтва. Майстриня переконана: сподівання на те, що «талант сам виявить себе», не завжди справджуються.

І хоч нині для пані Олександри головна — педагогічна діяльність, вона не припиняє творити витинанки, витрачаючи часом на виготовлення однієї до року роботи! Полюбляє акварельний живопис, мріє про пленер улітку, коли повезе на практику своїх студентів. А в Інтернеті можна знайти творчі роботи Олександри Дереновської вже як фотохудожника.

Федір ШЕПЕЛЬ.

Фото автора (на знімку) та з архіву О. Дереновської.

Кропивницький.