Петро СКУНЦЬ
Диптих
Пам’яті Августина Волошина,
президента
Карпатської України
1939 року
1.
Земля, що й сама недоношена,
карпатська безплідна земля,
судьба Августина Волошина1
на злість Будапешта й Кремля
собі і нащадкам зродила.
Вона не була героїнею,
не битву любила, а труд,
тому, що була Україною,
її затоптали у бруд, —
вона ж свої надра збудила.
Прости, Августине Волошине, —невірні твоїм прапорам,
впустили ми стадо непрошене
в тобою освячений храм —
предшестя нового Содому2
Прости, що служили ми чортові
за гріш, за безпеку, за чин —із тіла, що стогне в Лефортові3,
вертає душа в Келечин,
вертає навіки додому.
2.
Вперед! Поки вільні
ще є постаменти.
Нема хлібороба,
все інше лади.
Були резиденти, тепер —
президенти,
І стільки — хоч плота із них
городи.
Були трибунали,
а нині — трибуни,
де товпляться
наші пискаті вожді.
Я ж бачу у Празі посланця
комуни,
що рявкає грізно:
«Ей, поп, падажді!
Што п’ялішся в нєбо?
Твой бог не поможет!
Пашто нє малілся,
в палітіку лєз?»
І списано долю, як списано
зошит,
закреслено гратами
волю небес.
Тут сили немає з тупим
бюрократом
тягатися далі,
ще й друзі слизькі,
а ти наодинці з лефортівським
катом
навіки зостався
в кривавій Москві.
Та помсти не треба.
Задовго лютує
душа безпорадна
на тлі барикад.
Лиш доки він ходить — він землю
катує,
очима червоними світячи кат.
Карпатська Вкраїно, я душу
очистив.
Не буду мадяра клясти й москаля,
бо племені-роду не мають
фашисти,
бо зрадивши Небо, їх плодить
земля.
Тому нам і тісно
під сонячним гроном.
Я сяду з мадяром за келих вина.
Я сяду з мадяром.
А от з мадяроном4
нам разом не сісти. Біда —
не вина.
І все ж перед Богом схилю
я коліна
за те, що Вкраїна Карпатська
була,
що є на планеті Карпатська
Вкраїна, — любім її, браття, вона
ще мала.
Любім не за гроші й за сині
волошки,
а просто за те, що вона у нас є...
Стоїть наодинці
із Богом Волошин,
і Бог до Вкраїни обличчям стає.
1992 рік.
1 Волошин Августин Іванович (1874—1945) — видатний закарпатоукраїнський громадський діяч, письменник, учений і педагог, уродженець села Келечина Міжгірського району.
2 Содом і Гоморра — староєврейські біблійні міста. Знищені Богом за поголовні гріхи їх жителів.
3 Лефортово — відома московська катівня, в якій мучився Августин Волошин.
4 Так називають на Закарпатті змадярованих українців.
