Розгляд у Верховній Раді України законопроекту «Про забезпечення функціонування української мови як державної» викликало активне обговорення у залі парламенту й поза її межами. І це закономірно. Мова у будь-якому суспільстві є головною ознакою національної ідентичності, чинником консолідації та об’єднання, врешті, існування самої державності. Адже за крилатим висловом геніальної Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову...».
— Ми з колегами уважно ознайомилися із законопроектом, — зазначає викладач української мови та літератури колегіуму «Берегиня», голова обласної організації «Просвіти» Олена Фещенко. — Вважаємо, що його ухвалення на часі. Досі у нас не було ні стратегії, ні тактики запровадження державної мови у суспільне життя. За роки Незалежності України у цій царині панували стихія і компанійщина. Ми, просвітяни, на громадських засадах організовували безплатні курси вивчення української мови, працювали з державними службовцями, медиками, правоохоронцями. Однак наші старання тонули у засиллі російськомовного контенту на телебаченні, кінематографі, у закладах культури, сфери послуг тощо. Ми у своїй державі не могли зупинити навалу, що руйнувала процеси національного відродження і духовності. Тепер, я переконана, з ухваленням Закону, який захищатиме і утверджуватиме у державі українську мову, все кардинально зміниться на краще.
Важливо, наголосила Олена Василівна, що законопроект передбачає створення інституту Уповноваженого із захисту державної мови. Посаду лінгво-омбудсмена пропонується прирівняти до посади міністра.
— І це дуже правильно, — підкреслює філолог. — Бо хто зараз в уряді відповідає за функціонування української мови? Ніхто! Із появою Уповноваженого цей вакуум буде ліквідовано. Натомість створена вертикаль згори донизу допоможе систематизувати роботу з утвердження у всіх сферах життя державної мови, а також дасть законні інструменти застосовувати до порушників мовного закону відповідні санкції.
Підтримує позицію Олени Фещенко й доктор філологічних наук, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Володимир Поліщук (на знімку).
— Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» дуже потрібний, — переконаний вчений. — Необхідно лише, як, наприклад, у європейських демократіях, чітко виписати механізми і регулятори застосування державної мови та мов меншин. Добре, що законопроект передбачає створення Національної комісії зі стандартів української мови. Шкода, що від ідеї запровадження посад мовних інспекторів, яких би обирали на конкурсній основі з числа учителів-філологів, науковців, парламентарії поки що відмовилися. Передбачалося, що саме ця інституція стежила б за застосуванням української мови як державної у публічному просторі, оприлюднювала б висновки про ознаки публічного приниження чи зневаги до української мови у публічних виступах посадових осіб і зверталася б до правоохоронців з відповідними скаргами. Автори документа, що дуже важливо, наполягають на адміністративній та кримінальній відповідальності за порушення норм Закону про мову. Зокрема, публічна образа української мови прирівнюється до наруги над Прапором, Гербом або Гімном України. — У цьому, — наголосив Володимир Трохимович, — є великий сенс. Адже відомо, що запровадження у будь-якій державі закону про державну мову несе у собі значний елемент більш-менш жорсткої примусовості. Чому? На це запитання мудро відповіли ще древні римляни: «Чия мова — того й влада».
Ось чому, вважають науковці, такий спротив чинять ухваленню мовного закону промосковськи налаштовані парламентарії. На деяких телеканалах політтехнологи-глашатаї «рускага міра» прямо залякують російськомовних громадян України новим законом. П’ята колона добре знає, що у побуті, у родині, з друзями чи знайомими, на вулиці чи у церкві ніхто не заборонятиме говорити тією мовою, якою бажають спілкуватися мовці. Однак через страх остаточного самоусвідомлення українським суспільством ролі мови у процесі національного відродження, її об’єднавчої функції в утвердженні Української держави, усіма силами, підступно та цинічно, продовжують одурманювати людей, котрі говорять російською мовою.
— Мені подобається у новому законопроекті те, що нікого насильно українізувати не збираються, — ділиться своїми думками працівник одного з черкаських підприємств, громадський активіст Сергій Попов. — Однак, якщо молода людина захоче досягти кар’єрного росту, їй потрібно вивчити державну мову. Українська мова, я у цьому глибоко переконаний, стане мовою національної еліти та успішних людей. Досконало знати державну мову буде суперпрестижно і креативно.
Черкаська область.
Цитата
«Є в української нації найбільший герой, який зазнав найжорстокіших нападів і якого росіяни намагалися знищити у першу чергу, бо знали, що з ним ми нездоланні. Це — наша мова».
Василь ШКЛЯР, український письменник.
Фото прес-служби університету.
