Зібрання головних редакторів друкованих ЗМІ у НСЖУ 12 лютого цього року.

Фото надано автором.

Скандальна ситуація навколо АТ «Укрпошта» не є новою і триває вже декілька років, однак зараз набрала абсолютно інших обертів. «Реформування» національного оператора поштового зв’язку «Укрпошта» розпочалося ще 2016 року. З цією метою запросили кращих європейських та вітчизняних експертів. Зокрема, керівником став І. Смілянський, який нібито мав здійснити трансформацію, моделювання, антикризове управління і підвищення вартості компанії, а також реалізувати стратегічні завдання через серію операційних планів та впровадження ідеології операційної ефективності, словом, досягти успішності компанії, виконуючи при цьому всі її стратегічні завдання.

Задля цього уряд України наділив пана Смілянського та інших керівників високою заробітною платою. Щоб не бути голослівною, відповідно до відповіді Міністерства інфраструктури України № 10524/10-18 від 21.09.2018 на запит журналістів, заробітна плата Смілянського І. Ю. складається з посадового окладу в розмірі 744 600 гривень, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу та премії у відсотках за умови виконання умов контракту.

Повертаючись до стратегічних завдань, акціонерне товариство «Укрпошта» — є національним оператором поштового зв’язку України згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року.

Абсолютно очевидно, що на базі такого потужного, розгалуженого, функціонального підприємства не становило б труднощів забезпечувати національну інформаційну політику. Особливо актуальним це питання є у зв’язку з активною інформаційною пропагандою країни-агресора, а також напередодні президентських та парламентських виборів. З відключенням аналогового телебачення частина жителів залишилася поза телевізійною мережею, тож газети у віддалених населених пунктах стали єдиним джерелом об’єктивної інформації. Що вже говорити про прикордонні території, де в антиукраїнську інформаційну пропаганду вкладають шалені кошти. У зв’язку з цим постає чимало питань. Чому керівництво «Укрпошти», Мінінфраструктури відкидають соціальну функцію поштової служби, яка довгі роки забезпечувала зв’язок та інформування громадян усієї України? Чому про національну безпеку, захист інтересів України взагалі не йдеться? З якою метою роль стратегічно важливого підприємства настільки применшується або і нівелюється? Кому вигідне таке становище «Укрпошти»?

Відповідно до статуту АТ «Укрпошта», остання взяла на себе зобов’язання забезпечення надання універсальних послуг поштового зв’язку на всій території України, з метою повного задоволення потреб користувачів у послугах поштового зв’язку та забезпечення ефективного розвитку єдиної національної мережі поштового зв’язку України. У тому ж статуті також значиться, що Товариство несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов’язань.

На противагу цьому, ані господарські зобов’язання, ані задоволення потреб користувачів у послугах поштового зв’язку та забезпечення ефективного розвитку єдиної національної мережі поштового зв’язку України «Укрпоштою» не виконуються.

Скорочення відділень, працівників, низька якість надання послуг, несвоєчасна доставка преси аж ніяк не свідчить про намагання забезпечити країну тими якісними послугами, які здатне надавати підприємство.

Наприкінці 2018 року «Укрпошта» заявила, що змушена закрити тисячі відділень у селах та маленьких містечках, а вже з 2019 року компанія відмовиться від звичної практики доставки пенсій по всій країні. За словами Генерального директора, така практика просто не вигідна компанії. Однією з його ідей також є заміна стаціонарних відділень зв’язку пересувними. Така оптимізація породжує у сільських жителів дві проблеми. По-перше, потрібно буде підлаштовуватися під графік приїзду «мобільної бригади», яка навряд чи щодня курсуватиме у кожне село. По-друге, з урахуванням якості дорожнього покриття та погодних умов прибуття мобільного відділення в населений пункт взагалі може опинитись під питанням. У результаті нововведення планувалося закрити 5-7 тисяч стаціонарних відділень, що залишило б частину персоналу без роботи, а мільйонів українців — без звичних послуг доставки пенсій та преси.

І хоча владою було зроблено певні кроки для відвернення кризової ситуації, а саме — виділено 500 млн грн з бюджету, проблема розв’язана лише частково. Коштів вистачить на покриття частини витрат. Тим часом оптимізація відділень продовжується у новому руслі. Працівники «Укрпошти» скаржаться: робочі дні скорочують, відповідно, і ставку заробітної плати теж. Працівники змушені виконувати той же обсяг роботи за менший час, отримуючи при цьому набагато меншу заробітну плату, а умови праці — незадовільні. Взимку у деяких приміщеннях буває лише два градуси тепла, працівників змушують від будинку до будинку, разом з газетами, носити по бездоріжжю, за будь-якої погоди, тяжкі торбини з продовольчими товарами на продаж. Така ситуація мало чим нагадує вдалий менеджмент за мільйонну плату. Саме тому і надалі існує загроза того, що багато українців, переважно мешканців сільської місцевості, не зможуть отримувати пенсії та пресу, як це було раніше.

Ще одним цікавим фактом (однак абсолютно не цікавим для правоохоронних органів) діяльності підприємства є те, що з невідомих причин «Укрпошта» довгий час не віддає або не має змоги віддати кошти передплатників друкованим виданням, що змушує говорити про тяжкий фінансовий стан підприємства, а у контексті всієї політики, що проводиться відносно підприємства «Укрпошта», і про сценарій умисного доведення до банкрутства з подальшою приватизацією.

При цьому ні у Кабміну, ні у профільного Міністерства жодних зауважень до роботи «Укрпошти» немає. Навпаки, міністр інфраструктури України Володимир Омелян високо оцінив роботу підприємства на чолі з новим керівником.

Саме тому необхідним є привернення до проблеми уваги громадськості та надання їй широкого розголосу у суспільстві.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народний депутат України.