Любов та Генріх Біренси.

Фото автора.

Свого часу Рівненщина мала три школи картоплярства: горбаківську, тучинську та деражненську. Але пішли у засвіти керівники «Тучинського», «Прогресу» та «Світанку» і зникли пункти передового досвіду вирощування нових елітних сортів бульб.

Другий хліб стало економічно невигідно вирощувати. На ринку з’явилося багато цієї продукції, завезеної бозна звідки. Зникла потреба вагонами постачати картоплю на Донбас, а місцевий ринок наситили одноосібники та фермери. Та згодом і фермери у більшості відмовились вирощувати бульби, бо занадто затратна ця культура. А ще безпланове її вирощування призводить до того, що один рік її занадто густо, а в наступному — пусто. А коли пусто і вона дорога, то нашу картоплю витісняє дешева закордонна. Ніхто не знає її якості, вмісту в ній нітратів та нітритів. Але хто хоч трохи займається картоплею, знає, що крім ретельно виконаних агрозаходів, вона не буде урожайною, коли немає високопродуктивних сортів.

Свого часу Герой Соцпраці Микола Пилипович Зінчук називав картоплю четвертої репродукції «сміттям». А скільки такого «сміття» ми садимо на своїх присадибних ділянках?! Тому й не дивно, що не маючи валу, себто врожайності, хоча б 300 центнерів на гектарі, виходимо з мінусовим балансом в економіці вирощування бульб. Бо до непродуктивних кондицій ще додаються затрати на коні чи трактор, на боротьбу з хворобами та шкідниками. А ще зберегти її до нового врожаю — також ціла наука.

То все-таки: вигідно чи невигідно вирощувати картоплю? Два роки тому побував на виставці картоплярства у селі Яловичі Млинівського району Рівненщини. Саме на базі ТОВ «Яловицькі агротехнології» вирощують високопродуктивні та високоякісні види картоплі, яка годиться і для споживання у будь-якому вигляді приготування, і для розмноження, бо саме тут можна придбати елітні чи першої репродукції до 30 різних видів бульб.

Десять років тому в це село повернулася з об’єднаної Європи зі своїм чоловіком-голландцем Генріхом Любов Іларіонівна Біренс (прізвище по чоловіку). Генріх оглядівся на масні місцеві чорноземи і, прицмокнувши, твердо сказав:

— Не буду голландцем, якщо не зумію на цих чорноземах вирощувати картоплю.

Мужик сказав — мужик зробив. Його я застав якраз під час спілкування по Скайпу з батьком, який мешкає у Голландії. Тому розмову ведемо з господинею, яка нині уже також професор у картоплярстві. Дім Біренсів розташований на території бази господарства. Запитую:

— Чи авторитетна ваша картопля?

— Судіть самі, — усміхаючись, починає розповідь Любов Іларіонівна, йдучи разом зі мною до приміщень, де схована сільськогосподарська техніка та насіння картоплі. — Торік фірма «Чіпси-Люкс» замовила у нас сировину на 10 гектарах. А вже у цьому році просить, аби ми вирощували її на 40. Переконались, що наша картопля якісніша, ніж у конкурентів.

Оглядаємо техніку. Вся вона сучасна і виконує роботи від підготовки ґрунту, посадки картоплі до її збору та сортування. Дуже трудомістким є сортування. І якщо раніше, повідомляє господиня, залучали 60—70 осіб для сортування, то нині достатньо 10. Та й тара змінилася. Багато чого міняється, тому й ми маємо міняти тактику і стратегію вирощування бульб. Адже змінюється навіть клімат, аналізує картоплярський бізнес хімік-лаборант, а нині ще й студентка-заочниця аргономічного факультету пані Люба. Звертає мою увагу на поливну систему. Хто раніше думав, що прийде час і доведеться картоплю поливати...

— Ми орендуємо 400 гектарів землі. Крім картоплі, вирощуємо зернові, олійні культури, столовий буряк. Для чого? Крім того, що це також частина аграрного бізнесу, насамперед маємо можливість для сівозміни. Тому перша порада — не садіть картоплю по картоплі, бо це передача хвороб, вірусів, бактерій, інфекцій. По-друге, ґрунт втрачає необхідні органічні компоненти, тому його треба наповнити калієм, калій-хлором, фосфатом, але не перенасичуйте селітрою. Третє, мають бути хороші нові сорти високої репродукції. Ми співпрацюємо з голландською та німецькою фірмами, зокрема «Агріко Україна», «Європлан» та «HZPC». Далі, не спішіть вкидати бульби в землю. Краще садити тоді, коли земля прогріється. Картоплю не варто різати, бо втрачається врожайність. Ми садимо цілою. Однак у домашніх умовах, якщо ви хочете посадити картоплю певного сорту, а її мало, то бульби слід різати не повздовж, а впоперек. І не перед самою посадкою, а напередодні. Це для того, щоб плоди пустили крохмаль і захистили себе від бактерій та різних інфекцій. Перед посадкою картоплю треба обробити від хвороб та шкідників, зокрема дротянки та колорадського жука. Ми обробляємо такими препаратами: «інсектицид табу супер» (фірма «Август» Білорусія) та «фунгіцид Сеферіко» («Адама» Ізраїль). Оброблені плоди мають обсохнути. Ми садимо картоплю гребеневим методом. Нарізаємо рівчаки, які також добре було б, якби прогрілись на сонці кілька годин. Тобто не одразу вкидаємо посадковий матеріал. Бульби слід сховати на глибину 15 сантиметрів, а такий нині популярний сорт, як «мадейра» — на 17 сантиметрів. Він родить багато плодів і вони вилазять із землі. Крім «мадейри», садимо такі популярні сорти, як «евора», «фламенко», «волера», «рів’єра», «мефіс», «пікассо», «піроль», «кібіц». Останні два використовуються для виготовлення чіпсів, — ділиться досвідом Любов Біренс.

— А чи даєте мінеральні добрива, всілякі стимулятори?

— Я іноді слухаю розмову чоловіка з батьком Іларіоном Михайловичем, також досвідченим хліборобом. У них різний погляд на ці речі. Так ось, Генріх каже: «Чому людина йде до лікаря? Бо їй треба медична допомога. Так і рослині потрібна допомога». Ми вносимо органічні стимулятори, такі, приміром, як витяжка з торфу. Обприскуємо фунгіцидами. Правильно виконані агрозаходи дають можливість вирощувати на кожному гектарі від 450 до 800 центнерів бульб. Іноді навіть доводиться використовувати спеціальні препарати, аби припинити ріст, висушуємо стебло. Кому потрібна картоплина, яка важить 1,5 кілограма. Торік Генріх знайшов кілька таких. Враховуючи посушливу літню спеку, ми активно застосовуємо поливну систему. Без достатньої кількості вологи урожаю картоплі також не отримаєш.

— Як «прижився» ваш чоловік в Україні?

— Йому тут цікаво жити й працювати, вести бізнес. Наші землі кращі, ніж голландські. Він щиро дивується українській ментальності. Зокрема, тому, що ми — українці часто зустрічаємося зі своїми родичами, просто односельчанами, святкуємо, допомагаємо один одному. Ось, готуючи День поля, збіглися односельці допомагати нам. Там, в Голландії, іноді сусід сусіда не знає по імені. У нас в сім’ї двоє дітей. Син Андрій одружився на місцевій дівчині, але живе і працює в агрофірмі в Голландії. Дочка Ксенія навчається у 6-му класі. Ми займаємося, крім бізнесу, ще й благодійництвом. Ми — щаслива сім’я. А тут ось весна надворі й кличе нас у поле.

Рівне.