Проект «100 пісень для України» втілили на Вінниччині. До нього долучилися поети з різних регіонів країни та з-за кордону. Музику до кожного твору написав Василь Панцирєв (на знімку) — бард і композитор, етнічний росіянин. Як виник задум і як вдалося його здійснити?
Коли біда спіткала Василя Панцирєва з міста енергетиків Ладижина, він думав, що назавжди доведеться забути про гітару. На заробітках у Росії чоловік утратив два пальці на лівій руці. Гітарист без пальців, що птах без крил. Це була й психологічна травма. Гітара з юності супроводжувала його. Записав два професійні музичні альбоми. Його пісні звучать на різних концертах. І не тільки у його виконанні. І не тільки у нас. І раптом...
Сила волі та наполегливість допомогли по-новому навчитися гри на улюбленому інструменті. Радість в очах з’явилася знову, коли друзі — тутешні активісти з літературного об’єднання «Стожари» Андрій Скакодуб та Петро Войт — запропонували долучитися до проекту «100 пісень для України». За рік їм вдалося втілити задумане. Як це відбувалося, розповіли Василь Панцирєв та Петро Войт.
Почалося все з випадку. Якось Василь Панцирєв зайшов у магазин, що біля його дому. Й побачив на вітрині аркуш паперу зі словами вірша. Здалеку видно заголовок — «Сповідь».
— Мене ніколи не цікавила поезія, — сказав власник магазину панові Василю. — Але якось почув рядки, що зачепили за живе. Вивчив їх напам’ять. Потім надрукував на комп’ютері, й ось вони, у магазині, нехай кожен охочий читає, надихається словами патріотизму.
А в цей час у магазині був і автор того вірша — Петро Войт. Вони знайомі, бо раніше працювали разом на Ладижинській ТЕЦ. Пан Василь тут-таки почав підбирати мелодію до вірша «Сповідь». Так у магазині народилися перші акорди майбутньої пісні.
Крила пісні «Сповідь» дав уже згаданий Андрій Скакодуб. Він поширив твір в Інтернеті. Пісня отримала чимало схвальних відгуків. «Це Андрій запропонував нам створити цикл патріотичних пісень, — каже Петро Войт. — І назву дав йому — «100 пісень для України». Вирішили зробити це протягом року. І записали понад сто музичних творів.
Спершу підбирали вірші учасників літературного об’єднання «Стожари». Далі почали залучати авторів з усієї країни. Кожен новий твір Скакодуб виставляв в Інтернеті. Послухавши їх, дехто з авторів сам пропонував власні вірші. Так зробила, приміром, Вікторія Абу-Кадум, українка, яка нині живе в Йорданії, очолює там товариство українців. Так само познайомився з ладижинцями київський поет Василь Ковтун. На його вірші Панцирєв написав 11 пісень. Серед учасників проекту — члени Спілки письменників України: Олена Герасименко, Василь Піддубняк, Юрій Хмелевський, Неоніла Яніцька. Свої твори запропонували Андрій Скакодуб, Микола Шерник, Ганна Соловей...
Під час вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні з нагоди 5-ї річниці Революції Гідності у Києві відбулася презентація двох нових поетичних збірок — «Дорогою через Майдан» та «Як пахне тобою кава». Її автор київський поет Василь Ковтун запросив на презентацію разом з іншими авторами музики на його вірші свого тезку з Ладижина Панцирєва. Виходив на сцену у товаристві відомих виконавців, троє з яких — народні артисти України: Анатолій Матвійчук, Олександр Василенко, Фемій Мустафаєв. Радували глядачів заслужені діячі мистецтв України Анжела Ярмолюк та Володимир Гонський.
— У залі були рідні Героїв Майдану, батьки загиблих під час Революції Гідності, у боях на Донбасі, ті, хто пройшов Майдан, зібралися побратими по перу Василя Ковтуна, шанувальники його творчості, — розповідає пан Василь. — Декого з них раніше бачив хіба що по телевізору. Впізнав серед глядачів Героя України Степана Хмару. Самі розумієте, які почуття охоплюють перед такою аудиторією!..
Разом з аранжувальником мелодій Володимиром Олексюком Панцирєв виконав дуетом пісню Василя Ковтуна «Ластівка». У ній лейтмотивом звучить тема війни на сході.
Василь Панцирєв — етнічний росіянин. Народився в Амурській області. Свого часу туди виселили його батьків — маму з України, тата — з Росії. Далеко від дому опинилися через те, що відмовилися вступати в колгоспи. Там розкуркулені чоловік і жінка познайомилися, одружилися. На початку 50-х у них народилися двоє синів. Пізніше сім’ї дозволили повернутися в Україну. Батько Василя працював будівельником. Був бригадиром бетонників на споруджуваному в Калуші Івано-Франківської області хімічному комбінаті. Будував Ладижинську ТЕЦ.
Уже в третьому класі малого Василя Панцирєва кликали грати на весілля. Людям подобалося, як віртуозно він грав на гармошці. Згодом опанував гітару. Досі вона залишається його вірною подругою. Як вдається грати після втрати двох пальців? Йому ампутували мізинець і безіменний на лівій руці.
— Граю спрощеними акордами, — каже музикант. — Не можу швидко бігати пальцями по грифу, але потрібну мелодію відтворюю. Хоч акорди спрощені, все одно передають ті звуки, що народжуються в серці. Буває, читаю слова вірша і одразу відчуваю, яка мелодія підійшла б до таких рядків. Багато значить аранжування. Його вміло робить Володимир Олексюк. Майже всі мої твори аранжував саме він. Разом із ним виконуємо їх дуетом.
Вінницька область.
Фото надано автором.
