Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

А цього тижня Міністерство юстиції разом із рідним ЦВК пустило в світ... «гуся». Слава Богу, не справжнього, а лише агітаційний відеоролик «Гусь іде на вибори». Він весь у вишиванці, з червоним дзьобом, і роз’яснює: як скористатися своїм правом голосу, як піти на виборчу дільницю перевірити, чи є ви у списках, як зафіксувати порушення...

Постає питання: чому головний герой не пєтух, утьонок чи поросьонок, а саме «гусь»? Як пояснив міністр Петренко — це зроблено для молоді, котра «сприймає зараз інформацію через соцмережі, Інтернет, а «гусь» — це загальноулюблений український персонаж». На цьому пієтетному місці хочеться запитати міністра: про якого «гуся» йдеться? Про того, що свіньє не товаріщ чи того, що «как с гуся вода», чи «гусь» — чевошнік, а «утка» — такалка?

Оскільки міністр юстиції — не той, хто пасе гусей, а людина закону, нагадаємо, що норми мови узаконено в словниках. Так ось, і в нинішніх, і навіть у радянських українсько-російських словниках написано, що наш «гусак» по-російськи буде «гусь». Якщо у вас виходить навпаки — значить, ви читаєте словник не з того боку.

Чогось мені пригадався друг дитинства Грицько Поросьонок. Звісно, у Гриця було людське прізвище, а дражнити його стали відтоді, як він з’їздив до міста здавати документи в ПТУ. Повернувся — й забалакав... російською. Ми, ватага хлопчаків, прийшли до Гриця, щоб гукнути його в ліс. А тут виходить баба, ставить перед Грицьком цебро і каже: «Піди спочатку в саж та нагодуй оно свиней...».

А Гриць: «А кому пєрвому давать, свіньє ілі поросьонку?».

Баба зміряла Гриця очима: «Сам ти — поросьонок!».

Отож з нами до лісу пішов уже... Грицько Поросьонок.

Ілюстраторка, дизайнерка та автор «Гуся» Надія Кушнір теж на сьомому небі від свого лапчастого, бо, мовляв, його «вже знають, середнє охоплення посту «Гуся» — від двох мільйонів людей». Ото й у нас так було: просто Грицька мало хто знав у селі, а як став Поросьонком — слава про нього докотилася аж до райцентру!..

Пам’ятаєте пісеньку: билі у бабусі два вєсьолих гусі? Так ось, одін бєлий, другой сєрий злітали в Москву. На обід до Медведєва. На стіл у Горках, подейкують, подавали запеченого фаршированого «гуся» (таки «гуся», а не «гусака»). Гості їли й не кривилися.

Їм уявилося, що як ото гуси врятували Рим, так і вони мусять врятувати Київ від НАТО, принести у своїх дзьобах мір на Донбас і нагодувати мучеників геноциду дармовим братскім газом. І — захистити російську мову в Україні.

Медведєв, зронивши скупу тосканську сльозу за всіма распятими мальчіками, розпорядився останній пункт поки що відкласти. Пояснив так: «Русскій язик на Украінє пока прєбиваєт под надьожной защітой вашего Мінюста! Наш гусь там теперь любімий персонаж двух мілліонов вашей молодьожі! Прівєт Пєтрєнкє!»

Отаке буває, коли посадові особи і дизайнери роликів читають словник не з того боку...

А ви кажете — Поросьонок!