Незважаючи на всілякі перешкоди з боку московської імперії, Україна вже має свою церкву, відроджує мову. Ні погрози, ні залякування не спинять наш поступ уперед! Пам’ятаю, як під час німецької окупації деякі попи, що вчора несли Боже слово, поголили бороди, вдягли поліцейські однострої та пішли грабувати та вбивати мирних людей. І я, 13-річний, потрапив під гарячу руку. Коли б не старший брат, що ціною власного життя врятував, прикривши мене своїм тілом, то не писав би я цих рядків і не дожив би до цього сорому. А як ще назвати, коли дехто після стількох років боротьби опускає руки і знову позирає у бік Москви!
Іванківці
Тернопільської області.
