На знімку: будні піротехніків-саперів.

Фото надано Романом Шутилом.

Торік піротехніки області знешкодили майже 60 тисяч боєприпасів, приблизно 100 з яких — це «привіти» Другої світової війни. З сучасних — це гранати, в тому числі і підствольні, снаряди, мінометні та протитанкові міни.

— Наше пріоритетне завдання — обстеження території, наближеної до лінії розмежування, — пояснює керівник частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування підполковник служби цивільного захисту Роман Шутило. — Два відділення в кількості 5—10 осіб постійно дислокуються у Станиці Луганській та в Попаснянському районі. Раніше ще була Новоайдарщина, але там ми свої роботи поки що закінчили. В Станиці зачищаємо територію, де раніше відбувалися бойові дії, стояли військові, і готуємо її для використання населенням для повсякденних справ — випасу худоби, обробки землі тощо. Працюємо також на території водоканалу в Станиці Луганській. Дякуючи богові, випадків підриву за цей час серед наших піротехніків не було. Це свідчить насамперед про те, що люди у нас добре підготовані, дотримуються усіх правил безпеки, до того ж слід відзначити й грамотну роботу старшого офіцера групи.

Найнебезпечнішими місцями в області підполковник називає Станицю Луганську і Тошківку Попаснянського району. Щоправда, у Станиці не ведуться бойові дії, але безпекова ситуація має напружений характер. А щодо Тошківки, то тут обстріли з ворожого боку відбуваються постійно. Отже, на цій території у піротехніків завжди багато роботи, і своїх сил не вистачає. З початку свого створення підрозділ мав 12 осіб, нині кількість виросла втричі — 38, і цей процес розширення триватиме.

— До того ж ми озброєні найсучаснішими засобами обстеження, — зауважує Роман Шутило. — Насамперед металодетекторами з глибиною пошуку від 50 см до 3 м і 8 м. Маємо на озброєнні сучасні автомобілі «Муцубіші» та «Нісан» для перевезення особового складу, броньований КРАЗ і три броньовані вантажні машини «Козак» для транспортування боєприпасів. Техніку придбано за кошти обласного і державного бюджетів. Загалом маю відзначити, що Луганська та Донецька області в пріоритеті нашого галузевого міністерства, отже, ми маємо все необхідне для роботи. У нас, приміром, є така техніка, про яку наші колеги в інших регіонах країни поки що мріють. Маємо також сучасні засоби захисту — шоломи, бронежилети, які захищають від ураження осколками шию і пахову ділянку тіла.

Роману Шутилу доводилось бувати за кордоном, вивчати досвід західних колег, отже, він може оцінити рівень технічного забезпечення підрозділів ДСНС в Луганській області. На його думку, техніка, оснащення луганських рятувальників не поступаються рівню забезпечення європейських колег, бо надходять від НАТО та ОБСЄ і цілком новітні. Правда, у луганчан немає тієї техніки, що заходить на мінні поля і якою керують дистанційно, так її не мають і військові, навіть деякі європейські країни. Вона дуже дорога.

Чого сьогодні не вистачає піротехнікам області, так це приміщення для особового складу. Одна перспектива вимальовується. В Лисичанську існує будова колишньої пожежної частини, яка, щоправда, вимагає капітального ремонту. На поточний рік запланована її реставрація, і кошти на це передбачені, але скільки ще чекати — невідомо.

Статистика роботи піротехніків за минулий рік така: знешкоджено 8 тис. 567 боєприпасів і очищено 978 га території. Кількість звільненої від вибухових речовин землі порівняно з 2017-м помітно збільшилася, і це сталося завдяки тому, що для таких робіт залучається більше людей, техніки і надається більше землі для опрацювання. Тобто завдань побільшало. Як відомо, Верховна Рада України ухвалила закон про протимінну діяльність в Україні, який встановлює національні стандарти у сфері протимінної діяльності. Вони розроблені з урахуванням положень міжнародних стандартів протимінної діяльності (IMAS), затверджених Службою Організації Об’єднаних націй з питань протимінної діяльності (UNMAS). Що нового у цьому зв’язку з’явилося в діяльності піротехніків?

— Завдання у нас ті ж самі, — відповідає підполковник Шутило. — Але тепер працюватимемо за новими стандартними оперативними процедурами — СОП. Це міжнародні стандарти, за якими розписані всі процеси: що робити з небезпечним предметом, як його вивезти, знешкодити, як здійснювати контроль за забрудненням території. Ми й нині працюємо за стандартами, але ті, що пропонуються, передбачають більш скрупульозний, детальний підхід. Одне слово, більше контролю та обліку.

У рамках цього закону Роман Шутило очікує добрих змін і у своєму підрозділі. Насамперед отримати приміщення. В обласному бюджеті передбачені кошти у розмірі 45 млн грн, за які планується реконструювати стару будову, оснастити необхідною технікою, придбати нові машини.

— При нашій структурі працює водолазна група, яка має право спускатись на глибину до 20 м і працювати там з вибухонебезпечними предметами, — розповідає підполковник. — Але, на жаль, водолази-сапери поки що не мають майна, обладнання. Отже, за кошти, які нам виділяють, плануємо придбати все необхідне. До речі, повна екіпіровка одного водолаза коштуватиме десь 100 тис. грн. Крім того, потрібен катер, човни, машини для перевезення особового складу, кількість якого згодом збільшиться до 58 осіб, а також вибухонебезпечних речовин. Тобто 45 млн грн навряд чи вистачить, але ми розраховуємо на допомогу офіційного Києва. Потреба у водолазах-саперах велика. У Сіверському Донці ще з часів Другої світової накопичено багато боєприпасів. До них додається арсенал нинішньої війни. Отже, роботи вистачить ще на десятки років.

Луганська область.