«Максим Рильський для мене після матері і батька третя людина»Так писав про одного з кращих українських поетів, талановитого прозаїка, мовознавця, людину, яка в сутінкові радянські часи не боялася піднімати свій голос на захист рідної мови й усієї України, Максима Тадейовича Рильського молодий ще тоді інший талановитий поет — Дмитро Павличко. Про це він пригадав під час презентації збірки вибраної поезії та публіцистики автора рядків про «щастя людського два рівних крила — троянди й виноград» «І розіллється знов медами... Вибране: публіцистика, есеїстика, проза», яка відбулася у Національному музеї літератури України. До книжки увійшли і ранні твори 16—18-річного юнака, надруковані в часописі «Українська хата», і твори зрілого майстра, зокрема і чотирьохрічний цикл «Вечірніх розмов» 1960-х, що виходили у газеті «Вечірній Київ». Цей знаменитий цикл, який друкувався щосуботи і у якого був свій постійний вдячний читач, відкрився репортажем «Святковий подарунок» про завершення будівництва першої лінії київського метро. Ще не працювали ескалатори, а Максим Рильський вже побував у підземці, захоплено описує станції, які ось-ось відкриють для пасажирів.

Газети з «вечірніми розмовами» поета миттєво розкуповували. Група львівських студентів звертається до класика з проханням друкувати свої публіцистичні матеріали і в інших виданнях, щоб їх можна було читати в інших містах.

— У своїх статтях, нарисах, репортажах, новелах, есе поет порушував питання моралі, бережливого ставлення до природи, виховання молоді та інші вічні теми, які турбували тогочасне суспільство і які й сьогодні залишаються актуальними, — каже онук письменника, упорядник видання Максим Георгійович Рильський. — Автор багато писав про літературу і мистецтво, ділився спогадами про діячів культури, тож матеріали з циклу нині є цінним джерелом для літературознавців та істориків.

Про творчість поета та його активну життєву позицію на літературному вечорі говорили Михайло Слабошпицький, Микола Жулинський, Дмитро Павличко, Максим Стріха, Богдан Червак, Вадим Скуратівський, Володимир Панченко. Вони згадували Максима Рильського як палкого публіциста у роки війни і невтомного літописця у мирний час. У листопаді 1943 року він виступав у Москві на урочистих зборах АН України, присвячених визволенню рідного міста. І сьогодні в збірці із захопленням ми читаємо стенограму цієї хвилюючої промови під назвою «Київ в історії України».

У тій доповіді він згадав Драгоманова, Грушевського, «Історію русів», цитує рядок з твору розстріляного у Сандармосі лише шість років тому, у 1937-му, Миколи Зерова, говорить про славу рідної землі.

— Перед нами постають не тільки дати та події, а справжнє сузір’я видатних людей, життя і творчість яких пов’язана з Києвом, — наголошує Максим Рильський.

Поет пристрасно любив життя, любив Дніпро і рідне місто. Коли у 1961 році вийшов фотоальбом трьома мовами — українською, російською та англійською, патетичну промову до нього — «Мати городів руських» написав Максим Тадейович.

Назву нової книжки «І розіллється знов медами...» взято з героїчної поеми Максима Рильського «Слово про рідну матір», написаної у 1941 році, у якій він виявив себе справжнім літописцем епохи, майстром слова.

— У статтях поета є глибокий патріотизм, — зазначив під час презентації видання директор Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський. — У нього була мужність говорити про українського воїна, українську матір, а не радянську. Говорив і про обов’язок української інтелігенції. Він жив Україною, уболівав за її долю. Поет-гуманіст відчував свій високий громадянський обов’язок перед народом. Тож перечитуймо і шануймо наших класиків.

— Ми ставимося до творчості поета як до того, що належить минулому, — каже літературознавець, критик Михайло Слабошпицький. — Але читаєш — і потрапляєш у сьогодення. Багато застережень не застаріли. Максим Рильський був далекозорим і мав дивовижну етичну енергію.

Письменник і перекладач Максим Стріха назвав поета першорядною постаттю української літератури і культури XX століття.

Презентована книжка вийшла за ініціативи Родинного фонду Максима Рильського «Троянди і виноград» та Київського літературно-меморіального музею М. Рильського.