Фото з соціальних мереж.

Луганщина практично завершила реформування первинної ланки медичної допомоги. В цифрах це має такий вигляд: нині в області працюють 134 амбулаторії, в яких ведуть прийом 323 сімейні лікарі, а також 81 педіатр і 107 терапевтів, та понад 200 ФАПів, частина яких наразі ще перебуває у стадії реформування.

Завдяки реформі первинної ланки медицини на Луганщині створюються гідні умови і для пацієнтів, і для самих лікарів. І це не просто слова. Райони, в яких десятиліттями не будувалися заклади охорони здоров’я, сьогодні отримують нові амбулаторії у комплекті з автомобілями для лікарів. Зокрема, торік в області розпочато будівництво 11 нових амбулаторій. До кінця квітня вісім із них планується ввести в експлуатацію, а до кінця літа, десь у серпні, до ряду діючих стане й решта.

— Амбулаторії будуємо для роботи і одного, і 3—5 лікарів, — розповідає заступниця директора департаменту охорони здоров’я Луганської ОДА Інна Фесенко. — Найбільший штат буде у Біловодську — п’ять лікарів. На автомобілі для сімейних лікарів новозбудованих амбулаторних закладів торік виділено п’ять мільйонів гривень і придбано 11 машин «Рено». Амбулаторії побудовані за новітніми технологіями, тут буде встановлено сучасне обладнання, передбачена медична вентиляція, кондиціювання, роздільні прийом та маніпуляції. Робиться все для того, щоб пацієнтам було комфортно, так само як медикам комфортно працювати. Загальна вартість будівництва амбулаторій становить 74,4 мільйона гривень.

Першою в області побудована Кремінська лікарська амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, і наразі триває її оснащення меблями та відповідним обладнанням — кардіографом, гематологічним та біохімічним аналізаторами для експрес-аналізу крові тощо. Типовим проектом будівництва передбачено кабінети лікарів, маніпуляційну, кабінет для щеплень, кімнату для персоналу, просторі коридори та туалети. Будівлі оснащуються усіма засобами доступності для людей з інвалідністю.

Інна Фесенко звертає увагу на той факт, що раніше на первинну ланку виділялось десь 10% від усього бюджету на охорону здоров’я, бо майже всі кошти з’їдала вторинна допомога — стаціонар. Нині пріоритети змінюються на користь «первинки». Загін сімейних лікарів, які вийшли на «передову здоров’я людей», поки що не такий численний, як того вимагають умови. Області бракує медичних фахівців. Скажімо, забезпечення сімейними лікарями становить 68%, а молодшим медичним персоналом — 82%. Найпроблемнішим у цьому напрямі є прифронтовий Станично-Луганський район. Лікарі пенсійного віку тут становлять 40%, а склад молодих фахівців — найменший в області. Загалом дефіцит медичних кадрів — проблема всіх прифронтових територій, і вирішити її поки що не вдається. Але перспектива, схоже, є.

В області називають три умови, за яких ситуацію з медичними кадрами на селі можна поліпшити. Насамперед створювати сучасні умови для роботи медиків, а саме — будувати нові амбулаторії із сучасним обладнанням, що вже робиться. Далі — споруджувати житло для медичного персоналу і готувати сімейних лікарів у Луганському медичному університеті. У зв’язку з тим, що цей заклад з евакуації повернувся додому, на Луганщину, лише рік тому, його можливості поки що охоплюють підготовку тільки 60 спеціалістів, а навчаються сьогодні лише 6. На жаль, не всі території опікуються підготовкою медичних кадрів для себе і посилають молодь на навчання. І саме над розв’язанням цієї проблеми сьогодні працює обласна влада.

А ось щодо житла для медиків, то в регіоні є приклади, коли місцеві органи самоврядування усвідомлюють важливість такого виду заохочення молодих кадрів для роботи на селі та вже приготували житло для медиків. У Сватовому, Кремінній, Білокуракиному, Біловодську та в низці інших районів уже створене або створюється житло для медиків. У лідерах Троїцьке та Попасна. До речі, прифронтова територія Попаснянського району досить складна за умовами праці, однак кілька випускників Львівського медичного університету вже заявили про своє бажання працювати саме у прифронтовій зоні. Сьогодні для них готують житло.

Як відомо, в процесі реформування медицини змінюється рівень зарплати лікаря. За новою системою область працює лише з першого січня, отож, за цей період зарплатня сімейного лікаря зросла в середньому на 10%. Виняток становить Марківській район, в якому сімейні лікарі сьогодні отримують на 15% більше, ніж раніше. Правду сказати, це невеличкий показник у масштабах країни, якщо брати до уваги те, що в кращому разі зарплатня українського лікаря збільшилась десь на 50%.

— Але ж ми лише почали працювати за новими правилами, — пояснює Інна Фесенко, — отже, далі, думаю, зарплата у сімейного лікаря буде достойна. Сьогодні керівникам медичних закладів ще складно розрахувати кошти в умовах, які склались навколо ФАПів. Скажімо, один ФАП обслуговує 80 чоловік, має фельдшера, санітарку, обладнання, медикаменти, лікаря, який працює в окремі дні. На все це потрібні кошти, щоб оплатити комунальні послуги, видати зарплату, купити медикаменти, витратитись на транспорт тощо. Інший ФАП обслуговує 300 осіб, а утримання у них одне й те ж. Після повного завершення реформування можна сподіватись, що великих проблем у сільської медицини не буде, зокрема і проблем із зарплатою.

Патронажна сестра — як член родини

До 2016 року, доки при Товаристві Червоного Хреста України існувала патронажна служба, в Луганській області вона була найчисленнішою — 254 медсестри, які надавали допомогу понад 20 тисячам старих самотніх людей. Вісім тисяч із них були лежачими хворими. Нині патронажною службою займаються всього 30 працівників ЧХ, які обслуговують в області понад 180 осіб.

Як відомо, раніше патронажна служба Товариства Червоного Хреста фінансувалася через Міністерство охорони здоров’я, але в 2016-му це було скасовано. Приводом для такого рішення стало те, що патронажна служба ЧХ нібито дублює роботу соціальних працівників органів соціального захисту населення. Ті, хто постійно стикається з працівниками ЧХ і на собі відчув значимість їхньої роботи, з таким твердженням не погоджуються. Дублювання не може бути з тієї причини, що медсестри ЧХ, особливо в сільських районах (а це 80%), надавали саме медичні послуги. Робили ін’єкції за призначенням лікаря, різні перев’язки тощо. Нині патронажна служба ЧХ такого не робить, а її працівники називаються не медсестрами, а виконавцями послуг.

— Сьогодні здебільшого наша допомога має соціальне спрямування, її надають лежачим людям, — розповідає голова Луганської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Ольга Кудінова. —Роботи багато, особливо — у сільській місцевості. Адже потрібно не тільки принести продукти і медикаменти, а й розчистити від снігу двір у зимовий період, нарубати дров, принести води. Тобто виконати суто господарську роботу. Нам вдалося зберегти кадри, і сьогодні патронажними сестрами працюють досвідчені люди. Однак, на жаль, ця служба у складі 30 осіб переважно функціонує на прифронтових територіях. Цього для Луганщини недостатньо. Ми написали програму діяльності патронажної служби ЧХ в Луганській області та її фінансової підтримки і подали її на розгляд в ОДА. Просимо обласну владу збільшити кількість патронажних сестер.

Зауважимо, що у загальному обсязі людей, яких обслуговують патронажні сестри, половину становлять переселенці похилого віку, більшість із яких не можуть повернутися додому на тимчасово окуповану частину області через проблеми зі здоров’ям.