Фото автора.
Вона буде поки що єдиною в Україні. Її назва — «Свобода.ФМ». Нещодавно радіостанція визнана Національною радою з питань радіо і телебачення переможцем у конкурсі на середніх хвилях, а також на FM-хвилях в Ічні — райцентрі Чернігівщини. І за допомогою держави та меценатів може мовити навіть на Брянську область Російської Федерації. Про це розмова із засновником радіостанції Олегом Головатенком (на знімку).
— Інформаційний простір Чернігівщини просто-таки дірявий, якщо не сказати більше. У прикордонній з агресором області легше знайти російські канали та радіостанції, ніж українські. Чим же тут допоможе ваша радіостанція саме на середніх хвилях?
— Середні хвилі насправді незаслужено забуті й недооцінені. Але діапазон «АМ» є в кожному сучасному приймачі й автомагнітолі. Він є в усіх старих радянських приймачах і маркується як СВ або MW (у приймачах, що виготовлялися «на експорт»). Колись на цих хвилях звучав «Маяк» і «Промінь». А ще на початку 1990-х років приватна радіостанція Віталія Москаленка VM-Radio у Чернігові. Крім того, у середніх хвиль є чудова властивість — загоризонтне проходження. А довгими зимовими вечорами і вночі влітку радіо можна ловити за сотні кілометрів завдяки відбиванню від іоносфери. Так, за попереднім розрахунком, ми зможемо на частоті 1422 кГц покривати територію аж до Києва включно і до кордону у зворотному напрямку. А це велика кількість населення в громадах прикордонної області, яке позбавлене можливості слухати FM-станції у великих містах. Нагадаю, що властивість розповсюдження хвиль у комерційному FM-діапазоні — це лише зона прямої видимості.
Звісно, хотілося б мати спеціальну щоглу за містом і передавач потужністю 0,5 МВт, і тоді б нас точно почули в Брянську, Стародубі, Воронежі. Але як приватна радіостанція ми не потягнемо поки що оплату такого енергоспоживання. Обійдемося наразі потужністю 200 Вт. Це скромно, але достатньо для Чернігова і прилеглих громад. Можливо згодом, коли держава зрозуміє стратегічність цього напряму і зможе нам закрити питання з електрикою, ми поставимо окрему конструкцію і збільшимо потужність. Адже увечері в цьому діапазоні ми можемо чути російську радіостанцію «Вєсті ФМ». Мовить вона нелегально з території Придністров’я. Бо держава-агресор розуміє важливість інформаційної війни, а ми її поки що і не розпочинали.
— А як у Європі? Радіо працює на яких хвилях?
— Варто говорити не лише про хвилі, а й про технології. Класичне аналогове радіо старої матінки Європи добре почувається в діапазонах довгих і середніх хвиль. Вони буквально забиті ефірними радіостанціями з аналоговою модуляцією. Першу програму польського радіо з потужністю передавача 1 МВт на частоті 225 кГц можна приймати вночі в добрій якості в Чернігові. Звісно, що це також FM-станції. Але їхня щільність розташування в діапазоні перевищує нашу. Подекуди це всього 200 кГц між сусідніми станціями. Тоді як вітчизняний УДЦР «розводить руками» і «киває» на відсутність вільного частотного ресурсу. Хоча в Україні відстань між станціями надто вже розкішна і становить зазвичай аж 400 кГц, хоча Женевська конвенція 1984-го такого обмеження і не накладає. Тобто роботи дуже багато і в цій законодавчо-регуляторній царині після вивчення відповідного європейського досвіду.
Водночас у Європі розвиваються ще дві дуже цікаві технології — DAB+ (цифрове радіо) і DRM (Digital Radio Mondiale).
Dab+ — це майбутня цифрова заміна (за аналогією з цифровим телебаченням DVBT2) FM-радіо, покликана покращити якість мовлення і вирішити питання нестачі частотного ресурсу мовленням пакета станцій в одному мультиплексі і одним передавачем. Звісно, це потребує інших цифрових приймачів, але воно того варте.
— Так склалося, що в нас майже всі медіа належать олігархам. Інші не виживають — скажімо, на Чернігівщині закрилася газета «Сіверщина», яка виходила понад 20 років, не стало телебачення в Ніжині, не чути про процвітання приватних FM-радіостанцій... За що ви житимете?
— Так, і особливо це стосується ТБ. Надто дороге задоволення, яке відбивається лише владою. Шкода, що в цьому винен, на мою думку, і глядач, якого такий стан речей задовольняє. А тому він досі споживає те, що споживає, він відчужений від Суспільного (на утримання якого платить податки) і ніяк не перейде у формат відповідального виборця. Це все пов’язані речі.
Що стосується радіо, я відчуваю, що цей формат на часі — як добра книга. Крім того, він у тренді процесів євроінтеграції та децентралізації. Якщо підійти до справи правильно і відповідально, то громади, в яких мовить радіо, стануть цікавими самі собі. А мовник і громада це використають як правильний інструмент. Адже в США, наприклад, місцева радіостанція починалася зі шкільного вчителя праці і шерифа в ефірі. Гадаю, у нас буде те саме. Головне — це думка, а не фоновий «потік свідомості» від язика без кісток, як це часто буває в олігархічних мережевих мовниках. У цьому якраз і перевага місцевого мовника. Основною проблемою якого до цього часу було питання отримання частоти. І це був такий собі сидячий італійський страйк. Але з часом ми «лупаємо скалу» і багато чого змінюється на краще. Наприклад, Нацрада оголошує конкурси для громад і ми їх упевнено виграємо. Будучи вдячними Нацраді і її представнику за підтримку в підготовці всіх необхідних документів.
Найважливіше в радіостанції — технічна база. А вона в нас є завдяки підтримці Посольства США. Далі — написання проектів, участь у грантових програмах, залучення коштів рекламодавців (а в нас є декілька постійних) і меценатів. Крім того, ми працюємо як інтернет-радіо з 2016 року і ядро однодумців-медійників за покликанням уже встигло згуртуватися. Не вірити у власні сили в нас немає підстав.
— І особисте питання: а звідки така настирливість щодо власного радіо, адже я знаю, що ви неодноразово подавалися на конкурси Нацради і зараз існує інтернет-радіо?
— Починалося з батьківського приймача на кухні, і ця любов до радіо лишилася й досі. А вдалося досягти результату через упертість — маю таку рису характеру.
