У зв’язку з негативними демографічними явищами в Польщі уже багато років існує проблема дефіциту Закладу соціального страхування (ZUS). Тобто внески, які сплачують працюючі мешканці країни, не покривають видатків (на виплати декретних, допомоги в разі безробіття і при втраті працездатності) та пенсійних виплат. Різниця між доходами та витратами ZUS становить понад 10 мільярдів євро на рік, тож організація потребує дотацій з держбюджету. Чимало місцевих експертів одностайно вбачають порятунок в трудовій імміграції іноземців, насамперед «зі сходу», левову частку серед яких становлять українці. При цьому, звичайно, вони мають на увазі тих іноземців, котрі сплачують страхові внески.

У лютому цього року кількість іноземців – платників внесків до Фонду соціального страхування (ФСС) становила 584 тисячі осіб (у вересні 2018 р. – 533 тисячі), в тому числі 431 тисяча українців. Цікаво порівняти динаміку зростання кількості українців-платників: якщо у 2012 році їх було 30 699, у 2013-му – 33 112, у 2014-му – 45 634, у 2015-му – 90 989, у 20160му – 172 721, то в 2017-му вже 307 761. Варто відзначити, що порівняно з 2008 роком частка українців серед застрахованих іноземців зросла у 16 разів – з 25% (2008-й) до майже 75% станом на 2018 рік. Торік внесок іноземців до ФСС становив 3% (5,5 млрд злотих, чи майже 38,5 млрд грн) із зібраної за цією статтею страхових внесків загальної суми 182 млрд злотих). При цьому вклад українців становив минулого року майже 4 млрд злотих (приблизно 28 млрд гривень), тобто 2,4% від усіх внесків.

Варто зауважити, що в останні три роки на ущільнення системи стягування внесків на ФСС з іноземців спрямована політика уряду, який створює таку нормативну базу, що вимагає від роботодавців замість укладання з трудовими мігрантами короткотермінових цивільно-правових договорів підписувати повноцінні трудові угоди, частка яких у 2018 році становила 3,5% (порівняно з менше 1% у 2014 році). Серед зареєстрованих українських платників внесків до польського ФСС 52% становили ті, хто працював на підставі трудового договору, 47% – цивільно-правових угод, решта мають зареєстровану підприємницьку/господарську діяльність. Лише ті українці, котрі працюють на підставі трудової угоди, та підприємці сплачують повні внески до ZUS. За даними дослідження «Барометр трудової імміграції», проведеного Personnel Service, 3/4 наших співвітчизників у Польщі заробляють майже 2,5 тисячі злотих (приблизно 17 тисяч гривень) «на руки» в місяць. Понад дві третини застрахованих -– чоловіки, найчастіше – віком 25–29 років. Натомість частка жінок становила понад 18%, причому у віковій категорії 30–35 років. Головні ареали проживання наших співвітчизників, зареєстрованих в ZUS, – це столичне Мазовецьке, Нижньосілезьке (на південному заході країни) та Великопольське (на заході країни) воєводства.

У ZUS зростання кількості українців – платників до ФСС пояснюють також впливом ще одного фактору – підписання у 2012 році Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення*, яка передбачає, що українці, котрі, працюючи в Польщі, платили страхові внески, після досягнення пенсійного віку зможуть претендувати на отримання польської пенсії. Але витрачати на українських працівників у формі виплати пенсій польський ZUS почне щойно через 30–40 років, а нині наші співвітчизники пропорційно багато сплачують до ФСС та поки мало отримують**.

Тож поки що польські ЗМІ рясніють матеріалами про те, що українські працівники, яким ще далеко до пенсії, рятують польську пенсійну систему. Адже надходження від іммігрантів, а також зростання зарплатні й покращення стягування оплат дозволили пенсійному фондові вперше за багато років не брати урядової дотації.

Але про те, що цей позитивний ефект може мати лише короткотермінове значення свідчить зменшення на 20 тисяч на зламі 2018–2019 рр. кількості українців, котрі платять страхові внески. Польські роботодавці та експерти стурбовані тим, що «український резервуар робочої сили вичерпується». У ZUS також стверджують, що міграційні потоки з України стабілізувалися – різкого зростання кількості мігрантів не буде, натомість вказують на можливість зміни пропорції між тими, хто приїжджає до Польщі на тимчасову роботу та хоче оселитися на довший час. Наразі дозволи на проживання в Польщі мають майже 185 тисяч українців, тоді як тільки декларацій на працевлаштування іноземців минулого року було видано понад 1,5 мільйона.

Багато польських економістів вважають, що урядові слід ущільнити міграційну політику в такий спосіб, щоб «перетворити тимчасову імміграцію на поселенську (на постійній основі) з огляду на нестачу робочих рук на ринку праці та негативне явище старіння суспільства». Прикметно, що, за даними дослідження фірми Personnel Service, 80% українців, котрі приїжджають до Польщі, «серед найважливіших мотивів називають зміну країни проживання, тобто бажання виїзду з України».

Довідково

* Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 року гарантує (з 2014 р.) легально працюючим та застрахованим у Фонді соціального страхування українцям не лише право на отримання пенсій згідно з такими самими принципами, як поляки, а й соціальну допомогу, в тому числі з 2017 року спеціальну допомогу на дітей («500+» – отримання щомісячної допомоги на дитину до досягнення нею 18-річного віку у розмірі 500 злотих – еквівалент близько 3,5 тисячі гривень) за умови наявності в них дозволу на перебування та карти перебування з поміткою «доступ до ринку праці».

** За даними ZUS, на початок 2019 року мінімальну пенсію отримували 340 осіб, тобто 0,08% застрахованих у Польщі осіб українського походження. Чи ця кількість збільшиться у майбутньому, залежатиме від того, чи наші трудові мігранти захочуть оселитися в Польщі на постійне проживання і чи дадуть їм таку можливість положення польського законодавства. Поки що, на підставі соціологічних даних, лишень 11% працюючих у Польщі наших співвітчизників висловлюють бажання тут залишитись. Наразі пенсійні виплати з польського ZUS призначено до тисячі нашим співгромадянам (мінімальна польська пенсія з березня цього року становить 1100 злотих – еквівалент понад 7 тисяч гривень), а отримати її може той, хто пропрацював 20 років (жінки) та 25 років (чоловіки).