Плани ректора Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктора Андрущенка (на знімку ліворуч) і директора НПП «Синевир» Миколи Дербака завжди реалізовуються, бо затребувані й потрібні науці та захисту природи Карпат.

Фото Марії ШЕТЕЛІ.

Уже кілька років триває тісна й обопільно вигідна співпраця між Національним природним парком «Синевир» і столичним Національним педагогічним університетом імені Михайла Драгоманова. Нещодавно ректор вишу Віктор Андрущенко побував на Закарпатті й розповів про плани діяльності на території цієї природоохоронної установи. Адже союз двох державних структур, які спільними зусиллями чимало роблять для популяризації та розвитку Тереблянської долини, щедро засіває ниву екологічну й освітню.

— Вікторе Петровичу, влітку 2011 року університет розпочав будівництво у Колочаві науково-навчального центру «Синевир». Видно, що цей осередок, директором якого є Анатолій Дербак, активно розвивається, а чимало студентів щоліта успішно проходять тут практику...

— Карпатський регіон — один з найпривабливіших і наймальовничіших куточків України. На жаль, історично склалося так, що він залишається малоосвоєним, за винятком деяких вкраплень, що робилися в минулі часи. За останнє двадцятиріччя держава, по суті, нічого істотного для регіону не зробила. Через це населення збідніло. І велика шкода. Бо тут можна людей лікувати, оздоровлювати, будувати сучасні бази відпочинку... І державні структури мали б цим займатися. Університет Драгоманова вирішив використати унікальні особливості цього краю для проходження студентами практики — ботанічної, зоологічної, туристичної, географічної, екологічної... Цей край багатющий історією, тут діяли різні патріотичні рухи, які возвеличували та захищали Україну від нападників. Особливо це актуалізується в наші дні, коли на сході України триває війна проти української держави. Тому приклади захисту батьківщини актуальні у всі часи і потребують детального вивчення. Науково-навчальний центр «Синевир» був створений завдяки зусиллям різних людей — представників Міносвіти, керівництва вишу, викладачів, студентів, місцевої влади та керівництва національного парку, якому ми дуже вдячні за сприяння. Особлива подяка директору НПП «Синевир» Миколі Дербаку, якого удостоїли двох медалей за вагомий внесок у розвиток університету. Угода з національним парком, яка має рамковий характер, дає змогу реалізовувати тут різні цікаві програми. Особливо це важливо для науковців, які можуть у неформальних умовах працювати, вивчати певну проблематику і відпочивати водночас. Головне — тут проходить практику молодь, котра безпосередньо доторкується до природи Карпат. А провівши тут кілька тижнів, хлопці й дівчата не лише навчаються, а й виховують у собі екологічну свідомість, екологічне мислення, культуру поведінки на природі тощо.

Отже, наша навчальна база повинна і буде розвиватися. У майбутньому плануємо приймати двісті студентів щомісяця, нині практично вийшли на рівень вісімдесяти.

— Університет активно співпрацює з тутешніми школами — дарує підручники, спортивний інвентар, проводяться зустрічі з учнями, вчителями, спільні цікаві заходи — і для школярів та педагогів, і для студентів.

— Нарощування присутності університету в регіоні та допомога місцевим школам, практична робота з учнями — два основні напрями діяльності вишу в краї. Після того як у Колочаві було організовано центр дистанційного навчання учнів, 47 дітей з Тереблянської долини на сьогодні є студентами нашого університету. Варто зазначити і те, що директор нацпарку Микола Дербак захистив кандидатську дисертацію саме в нас. Тому в майбутньому ми плануємо організувати у Колочаві та прилеглих селах центри довузівської підготовки сільських школярів.

Я завжди і всюди кажу: сільські діти надзвичайно талановиті, і це обумовлено, напевно, нестачею коштів для навчання та культурного проведення дозвілля. Міські діти живуть на всьому готовому. Сільська дитина живе на природі і створює своє середовище сама, вона трудиться і виховує у собі волю, яка дає змогу працювати над собою. Тому сільські діти в університеті значно швидше опановують курси, вони дисциплінованіші й відповідальніші. Навіть якщо на перших курсах і відстають від міських, потім значно випереджають їх. Діти, які відчувають, що про них дбають і підтримують, потім із вдячністю працюватимуть на благо країни. Я багато проїздив міст і сіл в Україні, а також за кордоном, в Америці, Азії, але такої підтримки і турботи про дітей, яку виявляють директор парку, місцеве керівництво, я не зустрічав. Турбота про дитину — це вклад у той людський капітал, який, зрештою, є основним для перетворення світу, збагачення і звеличення нашої держави. Тому, якщо знехтуємо цим капіталом, то нічого доброго не буде. Це ж наші діти ростуть, і для них ми маємо робити все, що від нас залежить. З Мерешорською школою у Колочаві ми домовилися підписати угоду про співпрацю, дамо їй літературу, насамперед дамо інтерактивну дошку, інші засоби електронного навчання. Скажу і про таке. За партнерських зусиль з нацпарком у Мерешорі на річці Теребля ми збудували і міст, що був зруйнований колишнім паводком. У ННЦ «Синевир» мають змогу відпочивати й оздоровлюватися і діти-міжгірчани, батьки яких — учасники АТО.

— Між університетом і парком «Синевир», отже, вибудована тісна й обопільно корисна співпраця. Які спільні проекти плануєте далі?

— Національний природний парк «Синевир» — це дуже хороша структура, яка сама по собі є надзвичайно потужною й успішно реалізовує різні програми еколого-освітнього та природоохоронного характеру. Але коли пов’яжемо їх з нашими науковими напрацюваннями, то коефіцієнт корисної дії — скажу фігурально — зросте в кілька разів. Ми спільно проводитимемо наукові дослідження і допомагатимемо один одному. Ми подали проект «Зелений університет» і через міжнародні фонди можемо отримати серйозні кошти. Якщо все вдасться, то побудуємо тут серйозний навчально-виробничий комплекс, де виконуватимуться різні навчальні програми, молодь інтелектуально збагачуватиметься. Край у вас надзвичайно багатющий і його треба розвивати.

І ще: буду дуже радий, якщо більше дітей з верховинського краю навчатимуться в нашому столичному престижному університеті. Двері для талановитої й освіченої молоді відчинені. Ми чекаємо здібних і охочих здобувати сучасні знання.

Розмову вели Марія ШЕТЕЛЯ, Василь НИТКА.

Закарпатська область.

Тільки факти

Співпрацю з Національним педагогічним університетом імені Михайла Драгоманова НПП «Синевир» започаткував 2011 року. З того часу в урочищі Квасовець, що на околиці села Колочава, почала діяти база для польових практик студентів.

НПП «Синевир» — унікальна територія з багатством природного різноманіття, історико-культурної спадщини, мовних особливостей тощо. Тож тут усім знайдуться теми для досліджень.

До речі, датою створення НПП «Синевир» вважається 5 січня 1989 року. Тоді вийшла постанова Ради Міністрів УРСР № 7, а невдовзі й наказ Міністерства лісової промисловості УРСР від 17 січня 1989 р. № 9, згідно з яким створення національного парку відбулося на основній частині Міжгірського лісокомбінату та землях чотирьох сільських рад, а також на землях запасу районної ради.

Цьому передувала копітка робота науковців і природоохоронців. Доти тут діяв ландшафтний заказник республіканського значення «Синевирське озеро», утворений в 1974 році. Невдовзі було виокремлено ще низку заказників, зокрема «Глуханя», «Кантина», «Кам’янка», «Озірце». Однак у той час зарахування цих об’єктів до природно-заповідного фонду у статусі заказників не гарантувало належної їх охорони.

Ідея створення тут національного парку зародилася в середовищі науковців у 80-х роках минулого століття. Сюди приїжджали знамениті вчені Василь Комендар, Степан Фодор, Степан Стойко... Їх надзвичайно цікавив цей край, оскільки тут багате біологічне різноманіття для досліджень. Своєю ідеєю вони «заразили» й тодішню місцеву владу. Зрештою, попри бюрократію і тривалий процес погоджень створенню парку дали зелене світло. Так «Синевир» став одним із перших національних парків України — доти в республіці діяли лише дві такі установи.

Отже, у січні Національний природний парк «Синевир» святкував ювілей, точніше — святкує впродовж усього 2019 року, організовуючи різноманітні науково-практичні заходи...