Голова правління ПрАТ «Едельвіка» Юрій Переходько. 

 

Вишивальниця Надія Мотрунчик працює на підприємстві вже шість років. 

 

Ткаля Ірина Башук завжди працює якісно та ефективно.

 

Cлюсар КВПіА Віктор Велігура (на фото праворуч) та апаратник апретування Сергій Губчик готують до роботи обладнання оздоблювального виробництва. 

Фото автора.

Серед виробничих підприємств Луцька, народжених уже в незалежній Україні, лише ПрАТ «Едельвіка» створено без залучення іноземного капіталу. А ось такі промислові гіганти, як корпорація «Модерн-Експо», завод «Кромберг енд Шуберт», цього сказати про себе не можуть. У першому є частка польського капіталу, в другому — сто відсотків німецького. Ще одне успішне підприємство Луцька — завод «СКФ Україна» (колишній підшипниковий, але за оснащенням, технологіями і виробничою філософією фактично нове) — шведське і входить до складу відомої корпорації SKF — світового лідера з виробництва підшипників. «Едельвіка» ж, вибудувана за гривні, зароблені її засновниками, — підприємство українське її за суттю, і за духом. Тут намагаються відтворити національний колорит в унікальному етновбранні та тканинах і роблять це вельми успішно.

Заблукав у... текстильну казку

Зізнаюся, мені, старожилу Луцька, було дещо соромно допитуватися в керівника «Едельвіки» Юрія Переходька, як потрапити на підприємство. І це при тім, що на виставках і демонстраціях мод неодноразово бачив його вироби, а ось жодного разу не був.

Думав, що це продовження вже давно спочилого в Бозі шовкового комбінату. Проте, крім просторового сусідства з руїнами колишнього текстильного велетня, «Едельвіка» не має з ним нічого спільного. Це абсолютно нове підприємство із збудованими власними силами цехами, сучасним обладнанням.

Треба ж так статися, що попри отримані телефоном координати заблукав одразу ж, як переступив поріг підприємства. Замість праворуч повернув у протилежний бік і потрапив у... фірмовий магазин. І хоч місць продажу одягу і тканин відвідувати не люблю, інша справа магазини електроніки чи господарські, однак цього разу розмаїття красивих речей на стелажах і вішаках змусили затриматися. І якби не запланована на визначений час зустріч, пробув би тут довго. Побачивши мої блукання, чергова на прохідній показала і навіть провела до ліфта, що, як вона пояснила, веде майже в кабінет директора.

Голова правління ПрАТ «Едельвіка» Юрій Переходько гостинно запрошує присісти і робить екскурс в минуле:

— Наше підприємство засноване 23 серпня 1994 року. Розпочинали із зовнішньоекономічної діяльності та оптової торгівлі. Було нас на ту пору лише п’ятеро. Наприкінці 90-х років створили власне виробництво: спочатку швейне, потім — ткацьке, а два роки тому закінчили будівництво оздоблювального. Основу виробництва становлять тканини із традиційних природних компонентів: льону, бавовни. Пряжу закупляємо в Індії, Пакистані, Польщі, Туреччині. Вона дуже якісна і, можна сказати, на сьогодні — одна з найкращих у світі. Виграємо конкуренцію на ринку і завдяки тому, що починаємо з виробництва самих тканин і закінчуємо готовими колекціями одягу. Оскільки в нас повний цикл виробництва, то художники-дизайнери можуть замовити якусь певну тканину, яку вони бачать, у художника по тканинах (художника-десинатора). У цьому плані наше виробництво дає безліч можливостей для творчості і самореалізації. Маємо своїх дизайнерів, модельєрів, конструкторів, художників. Усі працюють на комп’ютерах, мають відповідні програми для моделювання.

Вишивають і вдень, і вночі

Після відвідин ткацького й оздоблювального виробництв заходимо в швейний цех. Асортимент дуже великий: сукні, блузи, костюми, жакети, штани, скатертини, рушники, шарфи, спецодяг... На виробництві працює майже п’ятдесят кравчинь, розкрійників, контролерів ВТК. Одночасно на потоках може бути 10—15 моделей. Кожна бригада відшиває свій вид продукції. Змінюваність її дуже велика.

Дізнаюся також, що продукція «Едельвіки» переважно реалізується в Україні, експортують поки що лише тканини. Нині підприємство працює над тим, щоб вийти в Європу. Сертифікують продукцію, вводять новий асортимент, який би підійшов для зарубіжного ринку. Окрім власної торгової мережі вироби «Едельвіки» можна придбати в супермаркетах. У багатьох показах одягу майстри з Луцька ставали переможцями, посідали перші місця і в конкурсах відомого модельєра В’ячеслава Зайцева.

До речі, власна атестована випробувальна лабораторія «Едельвіки» проводить тестування усієї сировинної бази та перевіряє якість кінцевого продукту на виході, про що видає сертифікати якості на продукцію.

Сьогодні загальна площа підприємства — 10,5 тисячі квадратних метрів. Сюди входять і офісні приміщення, і торгові, і виробничі, і допоміжні... Ткацьке виробництво працює у дві зміни, оздоблювальне — у три, вишивальний цех — у чотири зміни і без вихідних.

Уже по самому режиму роботи вишивальниць можна зрозуміти, що навантаження на цю дільницю надзвичайно високе. Не можна без замилування спостерігати, як мудрі верстати наносять на матерію різноманітні орнаменти, малюнки, а якщо треба, то і портрети. Вишивка тут прикрашає багато колекцій одягу, робить його унікальним. На «Едельвіці» широко використовують мотиви народного вбрання. Наскільки це вмотивовано, мав змогу переконатися в квітні на етнографічній виставці «Гапличка» в Луцьку, порівнявши молоду волинянку, вдягнену в святковий одяг наших прапрабабусь і в сучасний. У ретровбранні дівчина виглядала значно красивішою, яскравішою. Не випадково «Едельвіка» співпрацює з відділом етнографії Волинського краєзнавчого музею, організовує там покази своїх моделей. Саме на них можна дізнатися про це унікальне волинське підприємство. Приємно, що воно успішно працює і розвивається.

— Плануємо закупити десять ткацьких верстатів, розширити можливості розкрійного цеху, встановимо там нове обладнання. У нас розроблена інвестпрограма і її виконуємо. Загальна кількість працівників має бути понад 420 осіб, сьогодні маємо 235, — ділиться планами керівник «Едельвіки» Юрій Переходько.

Отже, до свого 25-річчя підприємство підходить сповнене оптимізму.